ОБІЦЯНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
обіця́ти(ся)
запозичення з польської мови;
п. obiecać, як і ч. oběcati, слц. obecat’, походить з псл. *ob-vět-jati, префіксального утворення від основи дієслова *větiti «казати, говорити», наявної в укр. відвіча́ти і, очевидно, пов’язаної з větь (věta) «гілка»;
бр. абяца́ць, [обецова́ць];
Фонетичні та словотвірні варіанти
обицюва́ти
«тс.»
обі́цанка
обі́цювати
«обіцяти»
обі́ця́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абяца́ць | білоруська |
| obiecać | польська |
| *ob-vět-jati | праслов’янська |
| obecat' | словацька |
| відвіча́ти | українська |
| обецова́ць | українська |
| oběcati | чеська |
| *větiti «казати, говорити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України