ОБРУСКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. obrusъ, пов’язане чергуванням голосних з цсл. бръснѫти «стерти», р.-цсл. брусити «гладити, точити», укр. брус;

викликає сумнів пов’язання (Machek ESJČ 407, ESJČS 424) з слц. rusat’ «витріпувати краї тканини», що зводиться до гіпотетичного *rup-sati «скубти», яке могло бути спорідненим з нвн. raufen, rupfen «скубти»;

р. [обру́с] «скатерть», бр. абру́с «тс.», др. убрусъ «хустка, рушник», обрусьць «рушник», п. ч. слц. obrus «cкатерть», ч. ст. brusec «рушник», болг. обру́с «хустка, серветка», слн. [obrûs] «скатерть»;