ОБРОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
о́бро́ть «вуздечка»
псл. ob-rъt- утворене з прийменника ob- «навколо» і основи іменника rъtъ «рот»;
р. о́бро́ть «вуздечка», бр. абро́ць, др. обротъ, обрътъ «тс.», обрътити «загнуздати», ч. oprat’, слц. oprata (обидва з др.), стсл. обрътити «обв’язати морду»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заобро́чувати
наоброта́ти
обрі́ть
обро́дька
«мотузяна чи шкіряна вуздечка без вудил»
обро́тина
обро́тька
обротя́нка
обрутя́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абро́ць | білоруська |
| обротъ | давньоруська |
| ob-rъt- утворене з прийменника ob- «навколо» | праслов’янська |
| о́бро́ть «вуздечка» | російська |
| oprata (обидва з др.) | словацька |
| обрътити «обв’язати морду» | старослов’янська |
| обрътъ «тс.» | українська |
| обрътити «загнуздати» | українська |
| oprat' | чеська |
| rъtъ «рот» | ? |
брота́ти «загнуздувати»
результат перерозкладу морфем дієслова *oбpoтamu, похідного від оброть;
р. брота́ть «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| oбpoтamu | ? |
| оброть | ? |
| брота́ть «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України