ОБОРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
обо́ра «кругла дірка у взутті, крізь яку протягують волоки»
псл. obor- ‹ *obvor-, утворене з префікса ob- «об-» і іменної основи vor- «вірьовка», пов’язаної з *vьr̥vь «тс.»;
споріднене з лит. apývara «вірьовка для прив’язування личаків», apývaras «тс.», apvarà «вірьовка», per̃vara «вірьовка, на якій тримається сіть», pavarà «тс.»;
припускається й можливість балтійського походження східнослов’янських слів (ЭСБМ 1, 55–56);
р. [обо́ра] «вірьовка коло личаків», [обо́рник], [обо́рень] «дірочка в личаку для протягання волоки», бр. або́ра «вірьовка коло личаків», п. [oborka] «сітка з тонких шнурків; вірьовки коло постолів», [obornik] «вірьовка», цсл. обора «пряжка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обі́рка
«вірьовка, протягнута в крайні петлі нижнього ряду рибальської сітки Г; вірьовка біля сподів волока Берл»
обірни́к
«долото з вістрям трубочкою для вибивання кружків»
обі́рник
«пристрій, яким роблять дірки в постолах для шнурів»
обо́ри
«шнурки, ремінці для прив’язування постолів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| або́ра «вірьовка коло личаків» | білоруська |
| apývara «вірьовка для прив’язування личаків» | литовська |
| oborka «сітка з тонких шнурків; вірьовки коло постолів» | польська |
| obor- | праслов’янська |
| обо́ра «вірьовка коло личаків» | російська |
| обо́рник | українська |
| обо́рень «дірочка в личаку для протягання волоки» | українська |
| obornik «вірьовка» | українська |
| обора «пряжка» | церковнослов’янська |
| ob- «об-» | ? |
| vor- «вірьовка» | ? |
| *v «тс.» | ? |
| apývaras «тс.» | ? |
| apvarà «вірьовка» | ? |
| per̃vara «вірьовка, на якій тримається сіть» | ? |
| pavarà «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України