ОБЛУК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
облу́к «зігнутий прут, дуга; лука сідла»
псл. oblǫkъ, утворене з префікса ob- і віддієслівної іменної основи lǫk- «лук»;
р. [о́блук] «край воза, саней», бр. [аблу́к] «лубок для ящика і стінок воза», др. облукъ «лука, звід», п. obłąk «лук, дуга», obłęk, [obłącz] «тс.», ч. oblouk «дуга; звід; вигин; лука», слц. oblúk «тс.», вл. нл. wobłuk «лук, дуга, заокруглення, склепіння», нл. hobłuk «дуга», болг. облѣ́к «передня лука сідла», схв. о̀блук «тс.», слн. oblо̀k «дуга»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аблу́к «лубок для ящика і стінок воза» | білоруська |
| облѣ́к «передня лука сідла» | болгарська |
| wobłuk «лук, дуга, заокруглення, склепіння» | верхньолужицька |
| облукъ «лука, звід» | давньоруська |
| wobłuk «лук, дуга, заокруглення, склепіння» | нижньолужицька |
| hobłuk «дуга» | нижньолужицька |
| obłąk «лук, дуга» | польська |
| obłęk «лук, дуга» | польська |
| oblǫkъ | праслов’янська |
| о́блук «край воза, саней» | російська |
| о̀блук «тс.» | сербохорватська |
| oblúk «тс.» | словацька |
| oblо̀k «дуга» | словенська |
| obłącz «тс.» | українська |
| oblouk «дуга; звід; вигин; лука» | чеська |
| lǫk- «лук» | ? |
лук «знаряддя для метання стріл; [дуга; знаряддя для обробки шерсті]»
псл. lǫkъ «вигин; вид зброї», пов’язане чергуванням голосних з * lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. leñkas «лук; дуга, обруч», lankùs «гнучкий», лтс. lùoks «вигин, дуга», luôks «гнучкий»;
іє. *lenk-/lonk- «гнути, кривити»;
р. бр, лук (зброя), др. лукъ «тс.; вигин у сідлі», п. łęk «дуга; [вид зброї]», ч. luk «вид зброї; дуга», слц. luk «вид зброї; вигин», вл. łuk (зброя), болг. лък «вид зброї; смичок», м. лак «вид зброї; кривизна», схв. лу̑к «вид зброї; дуга; смичок», слн. lók «тс.», стсл. лѫкъ (зброя);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лука́
«вигин краю сідла»
лука́р
«стрілець з лука»
лукова́тий
«який має заглибину, кривизну, вигнутий»
луко́вий
«тс.»
луко́ви́на
«вигин»
лукува́тися
«вигинатися, прогинатися»
лучкова́тий
«дугоподібний; (про коня) з прогнутою спиною»
лу́чний
«зігнутий в дугу»
лу́чни́к
«виготовлювач луків; стрілець з лука»
лучо́к
«смичок; грабки коси Гриц»«лучник»
облу́к
«зігнутий прут, дуга; лука сідла»
облукова́тий
«овальний»
облу́чє
«холка коня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лук (зброя) | білоруська |
| лък «вид зброї; смичок» | болгарська |
| łuk (зброя) | верхньолужицька |
| лукъ «тс.; вигин у сідлі» | давньоруська |
| *lenk-/lonk- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
| lùoks «вигин, дуга» | латиська |
| luôks «гнучкий» | латиська |
| leñkas «лук; дуга, обруч» | литовська |
| lankùs «гнучкий» | литовська |
| лак «вид зброї; кривизна» | македонська |
| łęk «дуга; [вид зброї]» | польська |
| lǫkъ «вигин; вид зброї» | праслов’янська |
| *lękti «гнути, кривити» | праслов’янська |
| лук | російська |
| лу̑к «вид зброї; дуга; смичок» | сербохорватська |
| luk «вид зброї; вигин» | словацька |
| lók «тс.» | словенська |
| лѫкъ (зброя) | старослов’янська |
| luk «вид зброї; дуга» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України