ОБЛУДИ — ЕТИМОЛОГІЯ

о́блуд «злий дух, що збиває людей з дороги; блукання, блуд»

пов’язане з блуд (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
блуд ?

облу́да «удавання, лицемірство, фальш, лицемір; примара; мана; [зовнішній вигляд; оболонка]»

префіксальне утворення від [луди́ти] «приваблювати, заманювати»;
у значенні «зовнішній вигляд, оболонка», можливо, зазнало впливу [лу́ди́на] «верхній одяг» (р. [лу́да] «тс.»);
помилково пов’язувалося (Vaillant у Махека) з псл. blǫdъ «блуд»;
бр. аблу́да «омана», п. obłuda «лицемірство», ч. ст. oblud «обман, брехня; примара», obluda «тс.», слц. obluda «страховисько»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

облу́дка «оболонка, верхня шкірка»
облу́дливий
облу́дний
облу́дник «лицемірна людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аблу́да «омана» білоруська
obłuda «лицемірство» польська
blǫdъ «блуд» праслов’янська
obluda «страховисько» словацька
oblud «обман, брехня; примара»«тс.» чеська
obluda «обман, брехня; примара»«тс.» чеська
луди́ти «приваблювати, заманювати» ?
значенні «зовнішній вигляд, оболонка» ?
лу́ди́на «верхній одяг» (р. [лу́да] «тс.») ?
oblud «обман, брехня; примара»«тс.» ?
obluda «обман, брехня; примара»«тс.» ?

лу́да́ «омана, брехня; оптичний обман, ілюзія, мана; привид; личина Ж»

псл. ludъ, «нерозумний», luditi «обманювати, зводити, вабити»;
споріднене з гот. liuts «лицемірний», liuta «лицемір». luton «обманювати», дангл. lot «обман», lytiӡ, «хитрий, лукавий», lūtan «гнутися», дісл. lūtr «кривий», лит. liū˜dnas «сумний, пригнічений», liū˜sti «засумувати» (іє. *leud «гнутися; лицемірити»);
менш обгрунтоване зіставлення з лат. lūdus ( ‹ loidos) «гра» (Machek ESJČ 341; Holub–Lyer 293; Petr BB 25, 142) або виведення з псл. *o-blǫditi з припущенням перерозкладу в *ob-lǫditi (Vaillant Slovo 2 Zagreb 1953, 9–10);
р. [луд] «божевільний; дурень», [луди́ть] «обманювати», бр. [лу́дзиць] «знущатися, насміхатися», др. цсл. лудъ «нерозсудливий, нерозумний», п. łudzić «манити, спокушати», ч. louditi, слц. lúdiť «тс.», болг. м. луд «дурний, божевільний», схв. лу̑д «тс.», лу̑́дити се «робити дурниці», слн. [lȗd] «дурний, божевільний», [lúditi] «вабити», [lȏditi] «манити», стсл. лоудъ «нерозумний», лоудити «обманювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залуди́ти «закликати; заманити, обманути»
залу́дник «спокусник, обманщик»
залу́дуватий «дурний, нерозсудливий; божевільний»
злу́да «омана»
злуда́ннє «злість, інтрига»
злуди́ти «обманути»
злудли́вий «оманливий»
злу́дний «тс.»
луди́на «приманка»
луди́ти «приваблювати, заманювати; годувати худобу грубим, некалорійним кормом МСБГ»
лу́диця «тс.»
налу́доватий «тс.»
облу́да «лицемірство; лицемір; [привид, обманний вигляд]»
облу́дливий
облудник «лицемір»
облу́дним «лицемірний»
улу́да «омана, зваба; мрія»
улудли́вий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лу́дзиць «знущатися, насміхатися» білоруська
луд «дурний, божевільний» болгарська
liuts «лицемірний» готська
liuta готська
luton «обманювати» готська
lot «обман» давньоанглійська
lytiӡ давньоанглійська
lūtan «гнутися» давньоанглійська
lūtr «кривий» давньоісландська
лудъ «нерозсудливий, нерозумний» давньоруська
*leud індоєвропейська
*leud індоєвропейська
lūdus «гра» ( ‹ loidos)(Machek ESJČ 341; Holub--Lyer 293; Petr BB 25, 142) латинська
loidos латинська
liū˜dnas «сумний, пригнічений» литовська
liū˜sti «засумувати» (іє. *leud«гнутися; лицемірити») литовська
луд «дурний, божевільний» македонська
łudzić «манити, спокушати» польська
ludъ праслов’янська
luditi «обманювати, зводити, вабити» праслов’янська
*o-blǫditi праслов’янська
*ob-lǫditi праслов’янська
луд «божевільний; дурень» російська
луди́ть «обманювати» російська
лу̑д «тс.» сербохорватська
лу́дити се «робити дурниці» сербохорватська
lúdiť «тс.» словацька
lȗd «дурний, божевільний» словенська
lúditi «вабити» словенська
lȏditi «манити» словенська
лоудъ «нерозумний» старослов’янська
лоудити «обманювати» старослов’янська
лудъ «нерозсудливий, нерозумний» церковнослов’янська
louditi чеська

луди́ти «наносити олив’яне покриття (на металеві вироби)»

не зовсім ясне;
здебільшого пояснюється як запозичення з німецької мови і пов’язується з снн. loden «паяти» (Фасмер II 529) або з нвн. löten, свн. loeten «тс.», спорідненими з свн. lōt «свинець», гол. lood, дангл. lḗad, англ. lead «тс.» (Преобр. І 475; Kluge–Mitzka 446);
припускається також, що р. луди́ть виникло в російській мові як похідне від [луда] «полуда» ‹ «оболонка» ‹ «верхній одяг» (КЭСРЯ 248);
непереконливе зіставлення з кельт. * loudi̯a «свинець», ірл. luaide «тс.» (Šachmatov AfSlPh 33, 90), оскільки слово не праслов’янське;
р. луди́ть «покривати полудою», бр. лудзі́ць «тс.», др. лудити «покривати оливом», луженъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лу́джений «вкритий полудою»
лу́дження
луди́льний
луди́льник
луді́ння
облу́да «полуда; позолота»
палу́жа «полива»
полу́да
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lead «тс.» англійська
лудзі́ць «тс.» білоруська
lood голландська
lḗad давньоанглійська
лудити «покривати оливом» давньоруська
луженъ давньоруська
luaide «тс.» ірландська
*loudi̯a «свинець» кельтські
löten нововерхньонімецька
луди́ть «полуда» російська
луда «полуда» російська
луди́ть «покривати полудою» російська
loeten «тс.» середньоверхньнімецька
lōt «свинець» середньоверхньнімецька
loden «паяти» середньонижньонімецька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України