ОБЕРТАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

оберта́ти

псл. *obьr̥tati, *obortiti, з давніших форм *ob-vьr̥tati, *ob-vortiti, утворених з префікса ob- і основ дієслова *vьr̥těti «вертіти», *vortiti «обертати», у яких початкове v основи злилося з b префікса;
р. оберну́ть, бр. аберну́ць, др. обертывати, обертѣти, п. obracać, obrócić, ч. obraceti, слц. obracat’, болг. обрѣ́щам, м. обрне, схв. о̀бртати, обра́тити, слн. obráčati, стсл. обратити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оберну́ти
о́берт
оберта́к «танець типу вальсу»
оберта́льний
оберта́ниця «орана поперек загону смуга землі»
оберта́с «поворот; танець»
обе́ртель «рослина, що повертається за сонцем»
обе́ртель
о́бе́ртен «частина воза»
о́бе́ртень «тс.»
оберти́н (у виразі [о. зробити] «вернутися» О)
обертки́й
обертнем
о́бертом
обертю́х
о́борот «поворот, виворот»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аберну́ць білоруська
обрѣ́щам болгарська
обертывати давньоруська
обрне македонська
obracać польська
obrócić польська
*ob праслов’янська
оберну́ть російська
о̀бртати сербохорватська
obracat' словацька
obráčati словенська
обратити старослов’янська
обертѣти українська
обра́тити українська
obraceti чеська
*obortiti ?
*ob-v ?
*ob-vortiti ?
*v «вертіти» ?
*vortiti «обертати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України