ОБЕРНУВ — ЕТИМОЛОГІЯ
оберта́ти
псл. *obьr̥tati, *obortiti, з давніших форм *ob-vьr̥tati, *ob-vortiti, утворених з префікса ob- і основ дієслова *vьr̥těti «вертіти», *vortiti «обертати», у яких початкове v основи злилося з b префікса;
р. оберну́ть, бр. аберну́ць, др. обертывати, обертѣти, п. obracać, obrócić, ч. obraceti, слц. obracat’, болг. обрѣ́щам, м. обрне, схв. о̀бртати, обра́тити, слн. obráčati, стсл. обратити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оберну́ти
о́берт
оберта́к
«танець типу вальсу»
оберта́льний
оберта́ниця
«орана поперек загону смуга землі»
оберта́с
«поворот; танець»
обе́ртель
«рослина, що повертається за сонцем»
обе́ртель
о́бе́ртен
«частина воза»
о́бе́ртень
«тс.»
оберти́н
(у виразі [о. зробити] «вернутися» О)
обертки́й
обертнем
о́бертом
обертю́х
о́борот
«поворот, виворот»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аберну́ць | білоруська |
| обрѣ́щам | болгарська |
| обертывати | давньоруська |
| обрне | македонська |
| obracać | польська |
| obrócić | польська |
| *ob | праслов’янська |
| оберну́ть | російська |
| о̀бртати | сербохорватська |
| obracat' | словацька |
| obráčati | словенська |
| обратити | старослов’янська |
| обертѣти | українська |
| обра́тити | українська |
| obraceti | чеська |
| *obortiti | ? |
| *ob-v | ? |
| *ob-vortiti | ? |
| *v «вертіти» | ? |
| *vortiti «обертати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України