ОБАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. obawa «неспокій у передчутті зла», obawiać się «відчувати страх; непокоїтися», споріднене з ч. obava «страх, побоювання», слц. obava «тс.», виводиться з *obojawa, похідного від bojać się «боятися» (пор. bać się «тс.» як результат стягнення bojać się);

досі ототожнюється з утвореннями типу відбавля́ти, збавля́ти і вважається каузативним утворенням від byti «бути» (Фасмер – Трубачев І 101; Sł. prasł. І 197–198; Sadn.– Aitz. VWb. l 101; Bern. I 47 та ін.);

насправді це дві окремі групи утворень, які в усіх слов’янських мовах чітко розрізняються семантично і етимологічно;

ба́вити «розважати, затримувати» пов’язане з псл. основою baviti «говорити, розповідати», похідною від іє. *bhā- «говорити» і збереженою в стсл. обавати «замовляти, заклинати», р.-цсл. обаавьникъ «ворожбит, волхв», обавьникъ «тс.; лікар», с.-цсл. забавати «замовляти, заклинати», схв. заст. зàбавити «наговорити, зганьбити», слн. zabávljati «прискіпуватись, лаятись, виявляти незадоволення», ч. baviti se o čem «розповідати один одному про щось», р. [ба́вить] «говорити», можливо, також бау́тка (‹*бавутка) «приказка», прибау́тка «тс.»;

від значення «розмовляти, розважати розмовами, займати розмовами» до «затримувати» перехід цілком природний (Мельничук Этимология 1967, 61–62);

лит. bõvytis «бавитись, розважатись, займатись» є запозиченням з білоруської або польської мови (Fraenkel І 53);

р. [ба́вить] «гаяти, зволікати», бр. ба́віць «гаяти», др. забавляти «утруднювати, турбувати», n. bawić «перебувати, гаяти, забавляти», ч. baviti «розважати», слц. bavit «тішити, займати, розважати», вл. zabawjeć, болг. ба́вя «затримуюся, забавляю», м. бави «бариться», забави «забавляє», схв. бȁвити «займатися», бȁвити се «перебувати», àзбављати «забавляти», слн. zabávati «тс.», báviti se «займатися»;