НІМУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
німи́й
псл. němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» з давнішого *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно», очевидно, спорідненого з лтс. mḕms «німий», memeris «заїка», męmulis «тс.», хет. mema- «говорити»;
очевидно, іє. *mem-, звуконаслідувальне, як нвн. mummeln «невиразно говорити, мимрити», англ. mumble «тс.», укр. ми́мрити, р. мя́млить «мимрити», п. [momotać] «незрозуміло говорити, белькотати», [mamotać] «тс.», ч. mumlat «бурчати», схв. мỳмлати, мỳмљати «бурмотати», слн. momljáti «бурмотати, бурчати»;
припускається також (Гамкрелидзе–Иванов 472–473) іє. *nē-mn-, букв. «не говорячий», утворене з частки ne «не» і основи *men-/mn̥- «думати, говорити»;
помилковими є зіставлення з двн. neiman «говорити» (Wiedemann ВВ 28, 54–55) або з дангл. benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови)» (Neisser ВВ 30, 303), як і виведення з ně- і -ьmъ (Миккола РФВ 48, 270);
р. немо́й «німий», бр. нямы́ «тс.», др. нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло», п. niemy «німий», ч. ňemý, слц. nemý, вл. němy, нл. nimy, němy, болг. ням, м. нем, схв. нȇм, слн. ném, стсл. нѣмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нє́мтур
«німа людина, мовчун Ме; недорікуватий Па»
німа́к
«німий»
німа́н
«тс.»
німаня
«німа»
німе́нь
«німий»
німе́нький
«трохи німий, заїкуватий»
німина́
«безсловесна істота, тварина; [худоба Досл. і мат. IV]»
німіна
«худоба»
німі́ти
ні́мко
«мовчки»
ні́мно
«хтось стає соромливим, розстроєним»
німо́та
німоті́ти
«німувати»
німо́тний
німо́тствувати
німту́р
«німа людина»
німтура́
«тс.»
німува́ти
німува́тий
«заїкуватий; мовчазний»
німча́к
«німа людина»
оніми́ти
«зробити німим»
онімі́ти
по́німо
«потай»
уніма́ти
«німіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mumble «тс.» | англійська |
| нямы́ «тс.» | білоруська |
| ням | болгарська |
| němy | верхньолужицька |
| benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови) | давньоанглійська |
| neiman «говорити» | давньоверхньонімецька |
| нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло» | давньоруська |
| *mem- | індоєвропейська |
| *nē-mn- | індоєвропейська |
| *men-/mn̥- «думати, говорити» | індоєвропейська |
| mḕms «німий» | латиська |
| memeris «заїка» | латиська |
| męmulis «тс.» | латиська |
| нем | македонська |
| nimy | нижньолужицька |
| němy | нижньолужицька |
| mummeln «невиразно говорити, мимрити» | нововерхньонімецька |
| momotać «незрозуміло говорити, белькотати» | польська |
| mamotać «тс.» | польська |
| niemy «німий» | польська |
| němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» | праслов’янська |
| *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно» | праслов’янська |
| мя́млить «мимрити» | російська |
| немо́й «німий» | російська |
| мỳмлати | сербохорватська |
| мỳмљати «бурмотати» | сербохорватська |
| нȇм | сербохорватська |
| nemý | словацька |
| momljáti «бурмотати, бурчати» | словенська |
| ném | словенська |
| нѣмъ «тс.» | старослов’янська |
| ми́мрити | українська |
| mema- «говорити» | хетська |
| mumlat «бурчати» | чеська |
| ňemý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України