НІМОТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ні́мець «людина німецької національності; [будь-який іноземець із Західної Європи, який не знає слов’янських мов Бі]»
псл. němьcь «чужоземець» (букв. «той, хто говорить незрозумілою мовою»), утворене від němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло, німий»;
помилковим з фонетичних і з географічних міркувань є виведення (Šachmatov AfSlPh 33, 82–83; Белич ИОРЯС 8/2, 388; Миккола РФВ 48, 270–271) від Nemetes, назви одного германського племені;
не можна прийняти також гіпотезу (Ильинский ИОРЯС 24/1, 148–149) про первісне значення слова «кочівник, пастух» і спорідненість його з гр. νέμω «пасти худобу, займатися скотарством», νομάς «скотар, пастух, кочівник», νέμος «пасовисько; ліс», лат. nemus «ліс»;
р. бр. болг. не́мец «німець», др. нѣмьць «людина, що говорить невиразно, незрозуміло; іноземець; німець», п. Niemiec «німець», ч. Němec, слц. Nemec, вл. Němc, нл. Nimc, Němc, схв. Не́мац, слн. Némec, стсл. нѣмьць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нiмчи́н
«тс.»
недо́німок
«напівнімець»
німа́к
«німець»
Німе́ччина
Німе́щина
«Німеччина»
ні́мка
німке́ня
німки́ня
«німкеня»
німо́та
«німці»
(зб.)
німча́
«маленький німець»
німча́й
«німець»
німча́к
німченя́
«німецька дитина»
ні́мчити
«онімечувати»
німчу́ра́
оніме́чити
переніме́читися
«онімечитися»
поніме́чити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́мец «німець» | білоруська |
| не́мец «німець» | болгарська |
| Němc | верхньолужицька |
| νέμω «пасти худобу, займатися скотарством» | грецька |
| νομάς «скотар, пастух, кочівник» | грецька |
| νέμος «пасовисько; ліс» | грецька |
| нѣмьць «людина, що говорить невиразно, незрозуміло; іноземець; німець» | давньоруська |
| nemus «ліс» | латинська |
| Nimc | нижньолужицька |
| Němc | нижньолужицька |
| Niemiec «німець» | польська |
| němьcь «чужоземець» (букв. «той, хто говорить незрозумілою мовою») | праслов’янська |
| němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло, німий» | праслов’янська |
| не́мец «німець» | російська |
| Не́мац | сербохорватська |
| Nemec | словацька |
| Némec | словенська |
| нѣмьць «тс.» | старослов’янська |
| Němec | чеська |
німи́й
псл. němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» з давнішого *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно», очевидно, спорідненого з лтс. mḕms «німий», memeris «заїка», męmulis «тс.», хет. mema- «говорити»;
очевидно, іє. *mem-, звуконаслідувальне, як нвн. mummeln «невиразно говорити, мимрити», англ. mumble «тс.», укр. ми́мрити, р. мя́млить «мимрити», п. [momotać] «незрозуміло говорити, белькотати», [mamotać] «тс.», ч. mumlat «бурчати», схв. мỳмлати, мỳмљати «бурмотати», слн. momljáti «бурмотати, бурчати»;
припускається також (Гамкрелидзе–Иванов 472–473) іє. *nē-mn-, букв. «не говорячий», утворене з частки ne «не» і основи *men-/mn̥- «думати, говорити»;
помилковими є зіставлення з двн. neiman «говорити» (Wiedemann ВВ 28, 54–55) або з дангл. benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови)» (Neisser ВВ 30, 303), як і виведення з ně- і -ьmъ (Миккола РФВ 48, 270);
р. немо́й «німий», бр. нямы́ «тс.», др. нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло», п. niemy «німий», ч. ňemý, слц. nemý, вл. němy, нл. nimy, němy, болг. ням, м. нем, схв. нȇм, слн. ném, стсл. нѣмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нє́мтур
«німа людина, мовчун Ме; недорікуватий Па»
німа́к
«німий»
німа́н
«тс.»
німаня
«німа»
німе́нь
«німий»
німе́нький
«трохи німий, заїкуватий»
німина́
«безсловесна істота, тварина; [худоба Досл. і мат. IV]»
німіна
«худоба»
німі́ти
ні́мко
«мовчки»
ні́мно
«хтось стає соромливим, розстроєним»
німо́та
німоті́ти
«німувати»
німо́тний
німо́тствувати
німту́р
«німа людина»
німтура́
«тс.»
німува́ти
німува́тий
«заїкуватий; мовчазний»
німча́к
«німа людина»
оніми́ти
«зробити німим»
онімі́ти
по́німо
«потай»
уніма́ти
«німіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mumble «тс.» | англійська |
| нямы́ «тс.» | білоруська |
| ням | болгарська |
| němy | верхньолужицька |
| benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови) | давньоанглійська |
| neiman «говорити» | давньоверхньонімецька |
| нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло» | давньоруська |
| *mem- | індоєвропейська |
| *nē-mn- | індоєвропейська |
| *men-/mn̥- «думати, говорити» | індоєвропейська |
| mḕms «німий» | латиська |
| memeris «заїка» | латиська |
| męmulis «тс.» | латиська |
| нем | македонська |
| nimy | нижньолужицька |
| němy | нижньолужицька |
| mummeln «невиразно говорити, мимрити» | нововерхньонімецька |
| momotać «незрозуміло говорити, белькотати» | польська |
| mamotać «тс.» | польська |
| niemy «німий» | польська |
| němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» | праслов’янська |
| *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно» | праслов’янська |
| мя́млить «мимрити» | російська |
| немо́й «німий» | російська |
| мỳмлати | сербохорватська |
| мỳмљати «бурмотати» | сербохорватська |
| нȇм | сербохорватська |
| nemý | словацька |
| momljáti «бурмотати, бурчати» | словенська |
| ném | словенська |
| нѣмъ «тс.» | старослов’янська |
| ми́мрити | українська |
| mema- «говорити» | хетська |
| mumlat «бурчати» | чеська |
| ňemý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України