НІМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
нім «поки»
запозичення з польської мови;
п. nim «поки, перш ніж, перед тим як» виникло з ст. im «тс.», що за походженням є формою місц. в. одн. від займенника on «він»;
бр. [нім] «перш ніж»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нім «перш ніж» | білоруська |
| nim «поки, перш ніж, перед тим як» | польська |
| im «тс.» | польська |
| on «він» | польська |
німи́й
помилковими є зіставлення з двн. neiman «говорити» (Wiedemann ВВ 28, 54–55) або з дангл. benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови)» (Neisser ВВ 30, 303), як і виведення з ně- і -ьmъ (Миккола РФВ 48, 270);
припускається також (Гамкрелидзе–Иванов 472–473) іє. *nē-mn-, букв. «не говорячий», утворене з частки ne «не» і основи *men-/mn̥- «думати, говорити»;
очевидно, іє. *mem-, звуконаслідувальне, як нвн. mummeln «невиразно говорити, мимрити», англ. mumble «тс.», укр. ми́мрити, р. мя́млить «мимрити», п. [momotać] «незрозуміло говорити, белькотати», [mamotać] «тс.», ч. mumlat «бурчати», схв. мỳмлати, мỳмљати «бурмотати», слн. momljáti «бурмотати, бурчати»;
псл. němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» з давнішого *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно», очевидно, спорідненого з лтс. mḕms «німий», memeris «заїка», męmulis «тс.», хет. mema- «говорити»;
р. немо́й «німий», бр. нямы́ «тс.», др. нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло», п. niemy «німий», ч. ňemý, слц. nemý, вл. němy, нл. nimy, němy, болг. ням, м. нем, схв. нȇм, слн. ném, стсл. нѣмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нє́мтур
«німа людина, мовчун Ме; недорікуватий Па»
німа́к
«німий»
німа́н
«тс.»
німаня
«німа»
німе́нь
«німий»
німе́нький
«трохи німий, заїкуватий»
німина́
«безсловесна істота, тварина; [худоба Досл. і мат. IV]»
німіна
«худоба»
німі́ти
ні́мко
«мовчки»
ні́мно
«хтось стає соромливим, розстроєним»
німо́та
німоті́ти
«німувати»
німо́тний
німо́тствувати
німту́р
«німа людина»
німтура́
«тс.»
німува́ти
німува́тий
«заїкуватий; мовчазний»
німча́к
«німа людина»
оніми́ти
«зробити німим»
онімі́ти
по́німо
«потай»
уніма́ти
«німіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mumble «тс.» | англійська |
| нямы́ «тс.» | білоруська |
| ням | болгарська |
| němy | верхньолужицька |
| benoeman «обібрати» (припускається первісне значення «позбавлений (мови) | давньоанглійська |
| neiman «говорити» | давньоверхньонімецька |
| нѣмыи «німий; який говорить невиразно, незрозуміло» | давньоруська |
| *nē-mn- | індоєвропейська |
| *men-/mn̥- «думати, говорити» | індоєвропейська |
| *mem- | індоєвропейська |
| mḕms «німий» | латиська |
| memeris «заїка» | латиська |
| męmulis «тс.» | латиська |
| нем | македонська |
| nimy | нижньолужицька |
| němy | нижньолужицька |
| mummeln «невиразно говорити, мимрити» | нововерхньонімецька |
| momotać «незрозуміло говорити, белькотати» | польська |
| mamotać «тс.» | польська |
| niemy «німий» | польська |
| němъ «який заїкається, який говорить невиразно, незрозуміло; німий» | праслов’янська |
| *měmъ «який заїкається, який говорить невиразно» | праслов’янська |
| мя́млить «мимрити» | російська |
| немо́й «німий» | російська |
| мỳмлати | сербохорватська |
| мỳмљати «бурмотати» | сербохорватська |
| нȇм | сербохорватська |
| nemý | словацька |
| momljáti «бурмотати, бурчати» | словенська |
| ném | словенська |
| нѣмъ «тс.» | старослов’янська |
| ми́мрити | українська |
| mema- «говорити» | хетська |
| mumlat «бурчати» | чеська |
| ňemý | чеська |
нема́є
результат злиття виразу не ма́є, що складається із заперечної частки не і 3-ї ос. одн. дієслова ма́ти;
р. [нема́], бр. няма́, п. niema, [nima, niama], болг. ня́ма, м. нема, схв. не́ма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нема
нема́нє
«відсутність»
нема́ть
«нема»
німа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| няма́ | білоруська |
| ня́ма | болгарська |
| нема | македонська |
| niema | польська |
| nima | польська |
| niama | польська |
| нема́ | російська |
| не́ма | сербохорватська |
| не | українська |
| ма́є | українська |
| не | українська |
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)
псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нимъ | білоруська |
| него | білоруська |
| не́го (зн. в.) | болгарська |
| не́му | болгарська |
| nim | верхньолужицька |
| njeho | верхньолужицька |
| нимь | давньоруська |
| него | давньоруська |
| нему | давньоруська |
| нихъ | давньоруська |
| неѣ | давньоруська |
| неи | давньоруська |
| нею | давньоруська |
| него (зн. в.) | македонська |
| ним (дав. в. мн.) | македонська |
| njogo | нижньолужицька |
| nim | польська |
| niego | польська |
| nimь | праслов’янська |
| njego | праслов’янська |
| njemu | праслов’янська |
| njejě | праслов’янська |
| njeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn jemu | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| kъ njemu | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| ним | російська |
| него́ | російська |
| нему́ | російська |
| нём | російська |
| ни́ми | російська |
| них | російська |
| неё | російська |
| ней | російська |
| њȗм | сербохорватська |
| њèга | сербохорватська |
| ním | словацька |
| neho | словацька |
| njím | словенська |
| njȇga | словенська |
| нєго | старослов’янська |
| нь | старослов’янська |
| ním | чеська |
| něho | чеська |
німина «вороняче око звичайне, Paris quadrifolia L. ВеНЗн; жостір ламкий, Rhamnus frangula L. ВеЛ» (бот.)
похідне утворення від німи́й;
назва зумовлена отруйними властивостями воронячого ока;
на жостір ламкий назва перенесена з воронячого ока за спільною ознакою обох рослин – чорними ягодами;
Фонетичні та словотвірні варіанти
німіна
«жостір ламкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| німи́й | українська |
німи́ця «дурман звичайний, Datura stramonium L.; беладона лікарська, Atropa belladonna L. Mak; блекота, Hyoscyamus L. Mak; скополія карніолійська, Scopolia carniolica Jacq. Mak» (бот.)
пор. назву блекота́ (бот.), пов’язану з блекота́ти «белькотіти, невиразно говорити»;
назва зумовлена отруйними властивостями рослин (деякі з них, зокрема, викликають розлад мови);
похідне утворення від німи́й;
ч. [nemnica] «беладона», [nimnica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
німиця
«льонок звичайний, Linaria vulgaris Mill.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блекота́ (бот.) | українська |
| блекота́ти «белькотіти, невиразно говорити» | українська |
| німи́й | українська |
| nemnica «беладона» | чеська |
| nimnica «тс.» | чеська |
ні́мра «який говорить невиразно, незрозуміло; який не дивиться у вічі, з опущеними очима»
очевидно, утворене за зразком іменників типу [ми́мра] «той, що говорить невиразно, незрозуміло» від німи́й з уже втраченим значенням «який говорить невиразно, незрозуміло»;
може бути й результатом контамінації слів [ми́мра] «той, що говорить невиразно, незрозуміло» і німи́й;
у формальному відношенні близьке до п. [niemra] «німка; бридка, незграбна, нерозторопна жінка», niemrawa «розтелепа, мамула», niemrawy «незграбний, повільний, нерозторопний», ч. nimra «повільна людина, копун», nimravý «повільний, марудний», nimrat se «повільно робити, копатися, возитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ні́мравий
«тс.»
ні́мрати
«говорити невиразно, незрозуміло, мимрити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| niemra «німка; бридка, незграбна, нерозторопна жінка» | польська |
| niemrawa «розтелепа, мамула» | польська |
| niemrawy «незграбний, повільний, нерозторопний» | польська |
| ми́мра «той, що говорить невиразно, незрозуміло» | українська |
| німи́й «який говорить невиразно, незрозуміло» | українська |
| ми́мра «той, що говорить невиразно, незрозуміло» | українська |
| німи́й | українська |
| nimra «повільна людина, копун» | чеська |
| nimravý «повільний, марудний» | чеська |
| nimrat se «повільно робити, копатися, возитися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України