НЮНЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ню́ня «безхарактерна людина; плакса; [млявий чоловік, неповоротка жінка Бі; людина з мовними вада-ми, невиразною артикуляцією звуків МСБГ]»

псл. njunja «плакса, млява людина», афективне утворення звуконаслідувального походження;
р. бр. ню́ня «плакса, рюма; безхарактерна людина», п. niunia «м’яло, маруда; тишко», niuńka «тс.», ч. ňuňat «плакати», слц. ňuňo «плакса»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заню́няний «заплаканий»
ню́нека «рибка, пташка» (про дитину)
ню́нечка «тс.»
ню́нити «плакати, скиглити»
ню́ні (у виразі розпустити н.)
ню́нька «(зменш.) плакса Г; млява людина; м’яло, маруда, нероба Ж; (про дитину) рибка, пташка О»
ню́нькати «тс.»
ню́нькатися «панькатися»
ню́нько «повільна, флегматична, безхарактерна людина; плаксій»
ню́ньо «тс.»
нюня́вий «плаксивий Г; млявий, неповороткий Бі»
нюня́ра «ніс»
ню́няти «говорити повільно, невиразно, мляво, як мала дитина; без причини постійно плакати, рюмсати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ню́ня «плакса, рюма; безхарактерна людина» білоруська
niunia «м’яло, маруда; тишко»«тс.» польська
niuńka «м’яло, маруда; тишко»«тс.» польська
njunja «плакса, млява людина» праслов’янська
ню́ня «плакса, рюма; безхарактерна людина» російська
ňuňo «плакса» словацька
ňuňat «плакати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України