НУНЦІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ну́нцій «представник Римського Папи при уряді якої-небудь держави»
запозичення з латинської мови;
лат. nūntius «вісник, гонець, посол» походить, очевидно, з *noventius, що виникло шляхом стягнення з *novi-ventius (букв. «новоприбулий»), утвореного з основи прикметника novus «новий» і дієприкм. ventum від venio «приходжу, прибуваю»;
р. болг. ну́нций, бр. ну́нцый, п. nuncjusz, ч. слц. nuncius, схв. ну̑нциjе, слн. núncij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну́нцый | білоруська |
| ну́нций | болгарська |
| nūntius «вісник, гонець, посол» | латинська |
| *noventius | латинська |
| *novi-ventius (букв. «новоприбулий») | латинська |
| novus «новий» | латинська |
| ventum «приходжу, прибуваю» | латинська |
| venio | латинська |
| nuncjusz | польська |
| ну́нций | російська |
| ну̑нциjе | сербохорватська |
| nuncius | словацька |
| núncij | словенська |
| nuncius | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України