НУЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

нуль

через німецьку мову (нім. Null) запозичено з італійської;
іт. nulla «ніщо» походить від лат. nūllus «ніякий, жодний», що виникло з *n(e) oin(o)los «ні один, жодний», яке складалося із заперечної частки ne «не», спорідненої з дінд. ná, ав. na, лит. nè, псл. ne «тс.», укр. не, і форми *oin(o)los, зменш. до длат. oinos (› лат. ūnus) «один», спорідненого з дірл. ōin, гот. прус. ains «тс.», псл. inъ «інший», укр. і́нший;
р. нуль, ноль, бр. нуль, п. nul, nula, ч. слц. вл. nula, болг. м. ну́ла, схв. нy̏ла, слн. núla;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нульови́й
ну́ля «нуль»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
na авестійська
нуль білоруська
ну́ла болгарська
nula верхньолужицька
ains «тс.» готська
давньоіндійська
ōin давньоірландська
nulla «ніщо» італійська
nūllus «ніякий, жодний» латинська
*n(e) oin(o)los «ні один, жодний» латинська
ne «не» латинська
*oin(o)los латинська
ūnus латинська
литовська
ну́ла македонська
Null німецька
nul польська
nula польська
ne «тс.» праслов’янська
inъ «інший» праслов’янська
ains «тс.» прусська
нуль російська
ноль російська
нy̏ла сербохорватська
nula словацька
núla словенська
не українська
і́нший українська
nula чеська
oinos «один» (› лат. ūnus) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України