НОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
но́та (муз., дипл.)
можливо, через західноєвропейські мови (нім. Nóte, фр. англ. note, іт. nota) запозичено з латинської;
лат. nota «знак; зауваження», очевидно, пов’язане з nōtus «відомий, знайомий», дієприкм. мин. ч. від nōscō, -ere (длат. gnōscō, -ere) «знати, пізнавати», спорідненого з дінд. jānā́ti «знає», гр. γιγνώσκω «пізнаю», лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. схв. но́та (муз., дипл.), п. nota (дипл.), nuta (муз.), ч. слц. nota (муз.), nóta (дипл.), вл. nota (муз., дипл.), слн. nóta (муз., дипл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нота́тка
нота́тник
«записна книжка»
нота́ція
нотифікува́ти
но́тниця
нотува́ти
ну́та
«нота»
(муз., з п.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| note | англійська |
| но́та (муз., дипл.) | білоруська |
| но́та (муз., дипл.) | болгарська |
| nota (муз., дипл.) | верхньолужицька |
| γιγνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| gnōscō, -ere | давньоісландська |
| nota | італійська |
| nota «знак; зауваження» | латинська |
| nōtus «відомий, знайомий» | латинська |
| žinóti «знати» | литовська |
| но́та (муз., дипл.) | македонська |
| Nóte | німецька |
| nota (дипл.), nuta (муз.) | польська |
| nuta | польська |
| znati | праслов’янська |
| но́та (муз., дипл.) | російська |
| но́та (муз., дипл.) | сербохорватська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | словацька |
| nóta | словацька |
| nóta (муз., дипл.) | словенська |
| зна́ти | українська |
| note | фракійська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | чеська |
| nóta | чеська |
| nōscō, -ere | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України