НОТАРІУС — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської (або середньолатинської) мови;

лат. слат. notārius «писар, секретар» пов’язане з noto, -āre «позначати, відзначати, записувати, писати», похідним від nota «знак; літера»;

р. болг. м. нота́риус, бр. ната́рыус, др. нотарь «прислужник, носильник», п. notariusz «нотаріус», ч. notář, слц. слн. notár «тс.», вл. notarstwo «нотаріальна контора», схв. нòтāр «тс.», стсл. нотарь «писар, секретар»;

запозичення з французької мови;

фр. pionnier (ст. pаonnier) спочатку «піхотинець; армія працівників», з ХІХ ст. «піонер, дослідник; сапер» походить від іменника pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка», ст. pеon «піхотинець», що виводиться з нар.-лат. pedōnem, зн. в. від лат. pedō «піхотинець», pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія», пов’язаних з pēs (pedіs) «нога, стопа, ступня», спорідненим з псл. podъ, укр. під «низ, основа»;

суфікс фр. -ier виводиться від лат. -ārius, який входить також в основу укр. коміса́р, нота́ріус тощо;

р. болг. м. пионе́р, р. заст. пиони́р, бр. піяне́р, п. слц. pionier, ч. pionýr, вл. pioněr, схв. пиòнūр, слн. pionír;