НОРОВЛИВОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *norvъ;

споріднене з лит. nóras «бажання, охота, воля», norė́ti «бажати, хотіти», nar̃vytis «упиратися», nértėti «шаленіти», išnértėti «упиратися», nartìnti «сердити», nar̃sas «відвага, хоробрість; сильний гнів, лють», прус. nertien (зн. в. одн.) «гнів», ernertimai «гніваємося», дінд. sūnáraḥ «дружній», nṛtúḥ «герой», náryaḥ «мужній», nar- «чоловік, людина», ав. hunara- «уміння», nar- «чоловік», гр. ἀνήρ «чоловік, людина», вірм. ayr (род. в. aṙn), алб. njer «тс.», кімр. ner «герой», nerth «мужність», дірл. nert «тс.», ірл. nertaim «укріплюю»;

помилковим є виведення *norvъ з *normъ і пов’язання його з дінд. narmáḥ «жарт» (Pedersen KZ 38, 372; Mayrhofer II 140);

р. но́ров, бр. но́раў, др. норовъ, п. narów, ч. mrav, ст. nrav, слц. mrav, болг. нрав, схв. на́рав, слн. nràv, nаráv, naráva, стсл. нравъ;