НОРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
но́рка «Mustela lutreola» (зоол.)
очевидно, псл. norъka, norъkъ «тс.», пов’язане з nora, nьrěti «ниряти»;
норки ведуть напівводний спосіб життя, селяться в норах, дуплах (БСЭ 30, 165);
припущення (Трубачев ЭИРЯ ІІІ 46–48; Фасмер–Трубачев ІІІ 83) про запозичення з прибалтійсько-фінських мов (пор. фін. діал. nirkka «ласиця», nirkko, nirkku, nirkki «тс.», ест. nirk «горностай, ласиця») викликає сумнів;
р. но́рка, ст. норица, бр. болг. но́рка, п. norka, ч. norek, слц. norka, norok, вл. nórc «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ні́рка
«тс., маленька видра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| но́рка | білоруська |
| но́рка | болгарська |
| nórc «тс.» | верхньолужицька |
| nirk | естонська |
| norka | польська |
| norъka | праслов’янська |
| norъkъ «тс.» | праслов’янська |
| nьrěti «ниряти» | праслов’янська |
| nora | праслов’янська |
| но́рка | російська |
| норица | російська |
| norka | словацька |
| norok | словацька |
| nirkka | фінська |
| nirkko | фінська |
| nirkki | фінська |
| norek | чеська |
| nirkku | ? |
ну́рка «норка, Mustela lutreola» (зоол.)
результат видозміни форми но́рка, зближеної з [ну́рити] «занурювати» (норки добре плавають і пірнають);
п. nurka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нури́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nurka | польська |
| но́рка | українська |
| ну́рити «занурювати» (норки добре плавають і пірнають) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України