НОРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
нора́ «заглиблення в землі, вирите тваринами як житло; [джерело]»
псл. nora, пов’язане з noriti «занурювати, топити», nuriti «тс.», *nеrti «поринати, топитися», nyrjati «ниряти»;
р. нора́, бр. нара́, др. нора, норя, п. nora, nura, ч. слц. nora, слн. [nora], стсл. нора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виноря́тися
«бити джерелом, витікати»
нори́стий
«багатий джерелами»
нори́ти
«рити нори»
нори́чка
«тварина, що живе в норі»
но́рия
«отвір у млиновому камені, в який сиплеться зерно»
норі́ти
«бити джерелом»
но́ро
«джерело»
норо́ха
(збільш. від нора́)
нюра́
«джерело»
повино́рювати
«повиривати (з землі)»
понористий
«поритий, нерівний»
проно́ра
«нора»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нара́ | білоруська |
нора | давньоруська |
норя | давньоруська |
nora | польська |
nura | польська |
nora | праслов’янська |
noriti «занурювати, топити» | праслов’янська |
nuriti «тс.» | праслов’янська |
*nеrti «поринати, топитися» | праслов’янська |
nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
нора́ | російська |
nora | словацька |
nora | словенська |
нора | старослов’янська |
nora | чеська |
ну́ри́ти «рити»
результат видозміни форми [нори́ти] «рити нори», очевидно, зближеної з [ну́рити] «занурювати» або з п. nura «нора»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nura «нора» | польська |
нори́ти «рити нори» | українська |
ну́рити «занурювати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України