НОВАТОРСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
нова́тор
запозичення з латинської мови;
лат. novātor «оновлювач» пов’язане з дієсловом novo, -āre «оновляти», похідним від novus «новий», спорідненого з дінд. návaḥ, návyaḥ, ав. nava-, гр. νέος, гот. niujis, лит. naũjas «тс.», псл. novъ, укр. нови́й;
р. болг. м. нова́тор, бр. нава́тāр, п. вл. nowator, ч. слц. novátor, схв. нòвāтор, слн. novátor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нова́то́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nava- | авестійська |
| нава́тāр | білоруська |
| нова́тор | болгарська |
| nowator | верхньолужицька |
| niujis | готська |
| νέος | грецька |
| návaḥ | давньоіндійська |
| návyaḥ | давньоіндійська |
| novātor «оновлювач» | латинська |
| novo, -āre «оновляти» | латинська |
| novus «новий» | латинська |
| naũjas «тс.» | литовська |
| нова́тор | македонська |
| nowator | польська |
| novъ | праслов’янська |
| нова́тор | російська |
| нòвāтор | сербохорватська |
| novátor | словацька |
| novátor | словенська |
| нови́й | українська |
| novátor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України