НИЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ničь «ніщо», утворене із заперечної частки ni «ні» і питально-неозначеного займенника čь «що»;

др. ничь «ніщо», ниче, слц. nič «тс.», полаб. nic, слн. nìč, стсл. ничь «тс.»;

неясне;

можливо, похідне утворення від [нич] «нічого, ніщо»;

складне утворення із займенника [нич] «нічого» і ві́дати у вимові поліщуків (пор. бр. ве́даць «знати, відати»);

первісно означало «той, що нічого не знає, невіглас»;

складне утворення з [нич] «нічого» і гі́дний «вартий»;

п. ст. niczemny «нікчемний», як і ч. ničemný «нікчемний; підлий», нл. nicemny, nicomny «тс.», утворене від niczemu «нічому» (ч. ničemu, нл. nicomu), форми дав. в. від nic «ніщо, нічого», якому відповідає укр. [нич] «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

не зовсім ясне;

реконструюється псл. *nečevenьjе, nečevelь «безпам’ятність, непритомність» і пов’язується з дієсловом чу́ти (Меркулова Этимология 1977, 88–92; Бі 244; Даль ІІ 542);

очевидно, помилкове пов’язання (Німчук Мовозн. 1971/3, 16) із займенником [нич] (др. ничь) «ніщо»;

р. [ниче́вли] «непритомність, забуття», [нечи́виль, нецывиль, неце́велье, нечи́вели] «тс.», бр. [нячы́віль] «несподівана біда», [ніче́віль] «бідність, убогість», др. нецевелие «непритомність, забуття», нецевение «тс.»;

псл. čьto;

утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;

укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;

сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;

р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);