НИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ницело́з «верба розмаринолиста, Salix rosmarinifolia L. Mak; верба сланка, Salix repens L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що верба розмаринолиста, як і верба сланка, є невисоким кущем (Федченко–Флеров 303–304);
пор. р. [ни́цые ло́зы] «верба сланка», бр. ні́цая лаза́ «шелюга»;
складне утворення з основ ни́ций «низький» і лоза́;
р. ницело́з «верба розмаринолиста; [верба сланка]», бр. [ніцaлаза] «верба розмаринолиста», п. [nicłoza] «вид лісового куща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ніцалоза
«зніт вузьколистий, Epilobium angustifolium L.»
ніцелоз
«верба сланка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ні́цая лаза́ «шелюга» | білоруська |
ніцaлаза «верба розмаринолиста» | білоруська |
nicłoza «вид лісового куща» | польська |
ни́цые ло́зы «верба сланка» | російська |
ницело́з «верба розмаринолиста; [верба сланка]» | російська |
ни́ций «низький» | українська |
лоза | українська |
ниць
споріднене з лтс. nīca «місцевість униз по річці», дінд. nīcaḥ «низький», nyaṅ, nyañc- «обернений униз», nīpaḥ «який лежить глибоко внизу», двн. nidar «униз», снн. nûgel, nîgel «(головою) вперед, ниць (упасти)»;
псл. nicь «обернений униз», з давнішого *nikъ «низ»;
р. ниц «ниць», бр. ніц «тс.; [виворіт]», др. ниць «який падає обличчям униз, розпростертий на землі», на нице «навиворіт», п. [nyć] «ниць» (з укр.), [nicmo, nicma, nićma] «тс.», nice «виворіт, спід», ч. ст. níc «схилений до землі, обернений обличчям униз», nící, nicí «тс.», слн. (v)níc «навзнак», стсл. ниць «який падає (або лежить) обличчям униз», ницє «ниць», ниць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ниц
«ниць»
ница́к
«низька душею людина; низькопоклонний підлесник»
ни́ций
ни́цість
ни́цьки
«схилившись, поникнувши»
ни́цьма
ницюва́ти
«вивертати навиворіт, перелицьовувати»
ніцува́ти
«тс.»
(з п.)
ніць
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ніц «тс.; [виворіт]» | білоруська |
nidar «униз» | давньоверхньонімецька |
nīcaḥ «низький» | давньоіндійська |
nyaṅ | давньоіндійська |
nyañc- «обернений униз» | давньоіндійська |
nīpaḥ «який лежить глибоко внизу» | давньоіндійська |
ниць «який падає обличчям униз, розпростертий на землі» | давньоруська |
на нице «навиворіт» | давньоруська |
nīca «місцевість униз по річці» | латиська |
nyć «ниць» (з укр.) | польська |
nicmo «тс.»«виворіт, спід» | польська |
nicma «тс.»«виворіт, спід» | польська |
nićma «тс.»«виворіт, спід» | польська |
nice «тс.»«виворіт, спід» | польська |
nicь «обернений униз» | праслов’янська |
*nikъ «низ» | праслов’янська |
ниц «ниць» | російська |
nûgel | середньонижньонімецька |
nîgel «(головою) вперед, ниць (упасти)» | середньонижньонімецька |
(v)níc | словенська |
ниць «який падає (або лежить) обличчям униз» | старослов’янська |
ницє «ниць» | старослов’янська |
ниць «тс.» | старослов’янська |
níc «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» | чеська |
nící «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» | чеська |
nicí «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» | чеська |
ні́ци «короткозорий»
щодо семантики пор. низькозо́рий «короткозорий», низькоо́кий, [низьки́й на о́чі] «тс.»;
фонетичний варіант до ни́ций «низький» (можливо, з бр. ні́цы «понурий»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ні́цы | білоруська |
низькоо́кий | українська |
низьки́й на о́чі «тс.» | українська |
ни́ций «низький» (можливо, з бр. ні́цы «понурий») | українська |
сі́ни
менш переконливе зіставлення (Machek ESJČ 543) з гр. ϰτοίνᾱ «оселя»;
може бути пов’язане з тінь, стіна́ (іє. *ts-›*s- :*st- : *t-);
іє. *sk῀аi-/sk῀ǝi-/sk῀ī-;
споріднене з лтс. sejs «тінь», дінд. chāyā́ «тінь, блиск», перс. sāya «тінь, захист», гр. σϰιᾱʹ «тінь», σϰηνή «намет», σϰιερός «тінистий»;
псл. sěnь;
р. се́ни, бр. се́нцы, др. сѣни, п. sień, [sieni], ч. síň «зал», ст. sieň «сіни, зал», слц. sieň «тс.», болг. ся́нка «тінь», м. сеница «альтанка; (заст.) намет», схв. се̏ница «альтанка», се̑нка «тінь», слн. sénca «тінь», стсл. сѣнь «тінь; намет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засі́нок
«загорода в сінях»
пере́дсінок
підсі́ння
«ґанок з піддашком; [рундук для продажу товарів]»
при́сінець
«присінки»
присіне́шний
«належний до присінків»
присіне́шня
«передпокій»
при́сі́нки
присі́ння
«присінки»
при́сі́нок
сіне́шній
сі́нки
сінни́й
«сінешній»
сі́нній
сіняни́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
се́нцы | білоруська |
ся́нка «тінь» | болгарська |
ϰτοίνᾱ «оселя» | грецька |
σϰιᾱʹ «тінь» | грецька |
chāyā́ «тінь, блиск» | давньоіндійська |
сѣни | давньоруська |
*sk῀аi-/sk῀ǝi-/sk῀ī- | індоєвропейська |
sejs «тінь» | латиська |
сеница «альтанка; (заст.) намет» | македонська |
sāya «тінь, захист» | перська |
sień | польська |
sěnь | праслов’янська |
се́ни | російська |
ница «альтанка» | сербохорватська |
sieň «тс.» | словацька |
sénca «тінь» | словенська |
сѣнь «тінь; намет» | старослов’янська |
sieni | українська |
нка «тінь» | українська |
síň «зал» | чеська |
тінь | ? |
стіна́ (іє. *ts-›*s- :*st- : *t-) | ? |
σϰηνή «намет» | ? |
σϰιερός «тінистий» | ? |
sieň «сіни, зал» | ? |
Кале́ник
через церковнословʼянську мову запозичено з грецької;
гр. Καλλίνικος, Καλλένικος утворене від прикметника καλλίνικος «той, хто здобуває (святкує) славну перемогу; переможний», що складається з основ прикметника καλός «красивий» та іменника νίκη «перемога», спорідненого з лит. apnìkti «атакувати» або з псл. nісь «пониклий обличчям до землі», укр. ни́ций;
р. Калли́ник, бр. Калі́нік, болг. Калини́к, стсл. Каленикъ, Калиникъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Каленик
(1437)
Каллинікъ
«добропобѣдникъ, ил (и) добропобѣдител»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Калі́нік | білоруська |
Калини́к | болгарська |
Καλλίνικος | грецька |
καλλίνικος «той, хто здобуває (святкує) славну перемогу; переможний» | грецька |
καλός «красивий» | грецька |
νίκη «перемога» | грецька |
Καλλένικος | грецька |
apnìkti «атакувати» | литовська |
nісь «пониклий обличчям до землі» | праслов’янська |
Калли́ник | російська |
Каленикъ | старослов’янська |
ни́ций | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України