НЕЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)
псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нимъ | білоруська |
него | білоруська |
не́го (зн. в.) | болгарська |
не́му | болгарська |
nim | верхньолужицька |
njeho | верхньолужицька |
нимь | давньоруська |
него | давньоруська |
нему | давньоруська |
нихъ | давньоруська |
неѣ | давньоруська |
неи | давньоруська |
нею | давньоруська |
него (зн. в.) | македонська |
ним (дав. в. мн.) | македонська |
njogo | нижньолужицька |
nim | польська |
niego | польська |
nimь | праслов’янська |
njego | праслов’янська |
njemu | праслов’янська |
njejě | праслов’янська |
njeji | праслов’янська |
*sъn jimь | праслов’янська |
*kъn jemu | праслов’янська |
*kъn | праслов’янська |
*sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
*vъn | праслов’янська |
kъ njemu | праслов’янська |
njejǫ | праслов’янська |
jimь | праслов’янська |
jego | праслов’янська |
*vъn | праслов’янська |
ним | російська |
него́ | російська |
нему́ | російська |
нём | російська |
ни́ми | російська |
них | російська |
неё | російська |
ней | російська |
њȗм | сербохорватська |
њèга | сербохорватська |
ním | словацька |
neho | словацька |
njím | словенська |
njȇga | словенська |
нєго | старослов’янська |
нь | старослов’янська |
ním | чеська |
něho | чеська |
його́
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яго́ | білоруська |
не́го | болгарська |
jeho | верхньолужицька |
is | готська |
ita | готська |
ayám | давньоіндійська |
iyám | давньоіндійська |
idám «тс.» | давньоіндійська |
его | давньоруська |
*e- | індоєвропейська |
ei- | індоєвропейська |
і- «той, він» | індоєвропейська |
is | латинська |
ea | латинська |
id | латинська |
jìs «він» | литовська |
jì «вона» | литовська |
не́го | македонська |
jego | нижньолужицька |
jego | польська |
jego | праслов’янська |
*jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
*tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
jemu | праслов’янська |
*ja | праслов’янська |
*je | праслов’янська |
*bělъ-jь | праслов’янська |
*ѵъn (в) | праслов’янська |
*vъn jeji | праслов’янська |
*sъn jimь | праслов’янська |
*kъn | праслов’янська |
*sъn jego | праслов’янська |
его́ | російська |
њèга | сербохорватська |
jeho | словацька |
njéga | словенська |
ѥгο | старослов’янська |
ньо́го | українська |
ним | українська |
не́ю | українська |
jeho | чеська |
він
споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);
псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);
р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вна
вни
вона́
вони́
воно́
ові́н
ову́н
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ana- «цей» | авестійська |
ён | білоруська |
он | болгарська |
wón | верхньолужицька |
wona | верхньолужицька |
wono | верхньолужицька |
-n «той» | вірменська |
ἔνη «на третій день, післязавтра» (ἡμέρα) | грецька |
ëner | давньоверхньонімецька |
ana- «цей» | давньоіндійська |
онъ «він, той» | давньоруська |
enim «саме, так» (з e-nim) | латинська |
anàs/ans «той, [він]» | литовська |
он | македонська |
won «воно, он те» | нижньолужицька |
wona «воно, он те» | нижньолужицька |
wono «воно, он те» | нижньолужицька |
jener «тс.» | нововерхньонімецька |
on | польська |
ona | польська |
ono | польська |
оnъ | праслов’янська |
он | російська |
ȍн | сербохорватська |
on | словацька |
ona | словацька |
ono | словацька |
òn | словенська |
óna | словенська |
óno/onȏ | словенська |
онъ | старослов’янська |
она́ | українська |
оно́ | українська |
о́ный «той» | українська |
яна́ | українська |
яно́ | українська |
она «вона, та» | українська |
оно «воно, те» | українська |
она́ | українська |
оно́ | українська |
она | українська |
оно | українська |
òна | українська |
òно | українська |
она | українська |
оно | українська |
eni- | хетська |
on | чеська |
ona | чеська |
ono | чеська |
κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος) | ? |
anni «той» | ? |
також | ? |
ona | ? |
ono «той, та, те; він, вона, воно» | ? |
о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim)(пор. укр. ген) | ? |
єй-бо́гу
очевидно, результат скорочення вислову «присягаю Богу» та злиття його з вигуком єй;
р. болг. ей-бо́гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
айбо́
єйбо́
їй
їйбо́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ей | болгарська |
ей | російська |
єй | ? |
она́ «вона»
діалектні варіанти займенника вона́, воно́;
збереження в говорах цих форм без протетичного в, можливо, підтримується впливом західнослов’янських мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оно́
«воно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вона́ | ? |
воно́ | ? |
щипапі́ча «щипавка звичайна, Forficula auricularia L.» (ент.)
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення на основі дієслова щипа́ти (пор. наукову назву комахи щи́павка звича́йна);
не виключено також, що це експресивна видозміна іншої назви цієї комахи [щипави́ця], пор. її наукову і діалектні назви [щипа́к], [щипалка], [щипиця], [щипляк], [щи́пчик];
Фонетичні та словотвірні варіанти
щипипі́ча
щипіпіча
щіпипіча
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
щипа́ти (пор. наукову назву комахи щи́павка звича́йна) | ? |
щипави́ця | ? |
її | ? |
щипалка | ? |
щипиця | ? |
щипляк | ? |
щи́пчик | ? |
че́ша «чехоня, Peleticus cultratus L.» (іхт.)
псл. češa ( *čex-ja)
утворення від кореня іє. *kes-/kos-, відбитого в псл. česati, kositi, укр. чеса́ти, коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-);
слово, очевидно, первісно значило «колун, сікач» і пізніше в переносному значенні стало назвою риби з огляду на подібність її форми до цього предмета, пор. її назви в інших мовах: р. [са́бля], схв. sablja, болг. сабилjа, вн. Messerfisch, (букв.) «ніж-риба», Sichling, від Sichel, (букв.) «серп», гр. πέλεχυς, (букв.) «сокира»;
р. [чеша], п. [czesza] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сабилjа | болгарська |
Messerfisch | верхньонімецька |
πέλεχυς | грецька |
*kes-/kos- | індоєвропейська |
czesza «тс.» | польська |
češa ( *čex-ja) | праслов’янська |
česati | праслов’янська |
са́бля | російська |
чеша | російська |
sablja | сербохорватська |
чеса́ти | українська |
*ke-ks- | ? |
kositi | ? |
коси́ти (у подвоєній формі *ke-ks-) | ? |
значило «колун, сікач» | ? |
її | ? |
Sichling | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України