НЕРВОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

нерв

запозичення з німецької або французької мови;
нім. Nerv, фр. nerf походять від лат. nervus «жила, сухожилля, нерв», спорідненого з гр. νευ̃ρον «сухожилля, волокно», дінд. snāvan- «зв’язка, сухожилля», ав. snāvarǝ «сухожилля», тох. В ṣñaura «сухожилля, нерви», вірм. neard «сухожилля, волокно, фібра»;
виведення лат. nervus, як запозичення, з гр. νευ̃ρον (КЭСРЯ 290; Holub–Lyer 333) помилкове;
р. бр. болг. м. нерв, п. вл. нл. nerw, ч. слц. nerv, схв. нȅрв, слн. заст. nȇrv;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нерва́ція
не́рвий «нервовий»
нерви́стий «який має нерви»
нерві́вка «нервова гарячка»
нерві́зм
нерво́вий
нерво́зний
нерво́сий «нервовий»
нервува́ти
не́рвус «нервова людина О; сердита людина Корз»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
snāvarǝ «сухожилля» авестійська
нерв білоруська
нерв болгарська
nerw верхньолужицька
neard «сухожилля, волокно, фібра» вірменська
νευ̃ρον «сухожилля, волокно» грецька
νευ̃ρον грецька
snāvan- «зв’язка, сухожилля» давньоіндійська
nervus «жила, сухожилля, нерв» латинська
nervus латинська
нерв македонська
nerw нижньолужицька
Nerv німецька
nerw польська
нерв російська
нȅрв сербохорватська
nerv словацька
nȇrv словенська
nerf французька
nerv чеська
ṣñaura «сухожилля, нерви» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України