НЕПРИКАЯНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
неприка́яний «який не знаходить собі місця або заняття»
результат розвитку давнішого значення «який покаявся (на сповіді), але не дістав прощення гріхів; незаспокоєний», пов’язаного з др. каятися «каятися, сповідатися», стсл. кагати сѧ «каятися»;
р. неприкая́нный, бр. непрыка́яны «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| непрыка́яны «тс.» | білоруська |
| каятися «каятися, сповідатися» | давньоруська |
| неприкая́нный | російська |
| кагати сѧ «каятися» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України