НЕОФІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
неофі́т «новий прихильник якоїсь релігії або якого-небудь учення, суспільного руху; новак у чому-небудь»
запозичення з латинської мови;
лат. neophytus «новонавернений у християнство» походить від гр. νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений», що складається з основ слів νέος«новий» і φυτός «рослина; паросток; творіння», пов’язаного з дієсловом φωύ «вирощую, росту, народжую, виникаю», спорідненим з дінд. bhávati «буває», лат. fui «я був», лит. bū́ti «бути», псл. byti, укр. бу́ти;
р. болг. неофи́т, бр. неафі́т, ст. неофитú (1722), п. neofita, ч. слц. neofyt, ч. neofytа, слн. neofít;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неафі́т | білоруська |
| неофитъ (1722) | білоруська |
| неофи́т | болгарська |
| νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений» | грецька |
| νέος «новий» | грецька |
| φυτός «рослина; паросток; творіння» | грецька |
| bhávati «буває» | давньоіндійська |
| neophytus «новонавернений у християнство» | латинська |
| fui «я був» | латинська |
| bū́ti «бути» | литовська |
| neofita | польська |
| byti | праслов’янська |
| неофи́т | російська |
| neofyt | словацька |
| neofít | словенська |
| бу́ти | українська |
| neofyt | чеська |
| neofytа | чеська |
| φύω «вирощую, росту, народжую, виникаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України