НЕЗЛІЧЕННОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
лік «лічба; результати підрахунків; [число, кількість; велика кількість Ж]»
запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови);
п. lik «кількість», як і р. [лик] «лічба, число», бр. лік, лічы́ць, др. ликъ «лічба, кількість», ч. [líčit, ličiť] «рахувати», слц. ст. ličiť, вл. ličic, нл. licyś «тс.», зводиться до псл. півн. [likъ] «рахунок», [ličiti] «рахувати», пов’язаних, очевидно, з псл. ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним», яке збереглося в укр. ли́чити «бути до лиця», р. ст. і діал. личи́ть «лицювати, глянцювати, полірувати», ч. líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]», слц. líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]», болг. лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]», м. личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати», схв. ли́чити, лȗчӣм «бути подібним», [líčiti, lîčīm] «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити», ст. «формувати», слн. líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати», стсл. личити «оголошувати»;
від первісного значення «робити знак, робити видимим» розвинулось значення «рахувати», далі «розповідати»;
не зовсім ясне генетичне співвідношення з лит. lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки», лтс. lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі», яке пов’язується також з лат. licēre «бути виставленим на продаж», licērī «торгуватися», licet «можна, годиться»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́чча
«незліченність»
безлік
«дуже велика кількість»
бе́зліч
«тс.»
бе́злічно
вилі́чувати
«підраховувати; відраховувати; вираховувати»
ві́длік
ві́дліч
«віднімання»
відлі́чений
за́лік
заліко́вий
личба́
«лічба»
личи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
лічба́
лічбува́ти
«рахувати»
лі́чений
«дуже малий кількісно»
лі́чення
лічи́лка
лічи́льний
лічи́льник
лічи́ти
«рахувати; враховувати; вважати»
лічі́льник
«той, хто рахує»
лічі́ння
лічма́
«ліком»
налі́чений
«який існує у великій кількості»
налі́чувати
недо́лі́к
«недогляд; дефект; відсутність належної кількості»
недолі́ку
«приблизно»
недолі́чуватися
недоо́блік
незліче́нне
«незліченно»
незліче́нний
«незчисленний»
незліче́но
«тс.»
незлічи́мий
незлі́чний
«тс.»
неполічи́мий
«незліченний»
о́блік
обліко́вець
обліко́вувати
«вести облік»
облікува́ти
«підрахувати; визнати»
(док.)
о́бліч
«розрахунок»
облі́чувати
«підраховувати кількість; обраховувати»
облі́чуватися
«розраховуватися»
пере́лік
перелі́ка
«підрахунок; перекличка»
перелі́чувальний
перео́блік
поліча́ти
«вміщувати»
ро́злік
«розрахунок»
розлі́чувати
розлі́чуватися
«підраховувати, лічити»
уличити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік | білоруська |
| лічы́ць | білоруська |
| лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]» | болгарська |
| ličic | верхньолужицька |
| ликъ «лічба, кількість» | давньоруська |
| licēre «бути виставленим на продаж» | латинська |
| licērī «торгуватися» | латинська |
| licet «можна, годиться» | латинська |
| lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі» | латиська |
| lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки» | литовська |
| личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати» | македонська |
| licyś «тс.» | нижньолужицька |
| lik «кількість» | польська |
| likъ «рахунок» (півн.) | праслов’янська |
| ličiti «рахувати» | праслов’янська |
| ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним» | праслов’янська |
| лик «лічба, число» | російська |
| личи́ть (ст.) | російська |
| личи́ть (діал.) | російська |
| ли́чити | сербохорватська |
| лȗчӣм «бути подібним» | сербохорватська |
| líčiti «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| lîčīm «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| ličiť (ст.) | словацька |
| líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]» | словацька |
| líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати» | словенська |
| личити «оголошувати» | старослов’янська |
| ли́чити «бути до лиця» | українська |
| líčit «рахувати» | чеська |
| líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]» | чеська |
| ličiť | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України