НЕГАТИВНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
негати́в
запозичення з французької мови;
фр. négatif (жін. р. négativе) «заперечний, негативний; негатив» походить як запозичення від лат. negātīvus «заперечний, негативний», пов’язаного з nеgо, -āre «давати негативну відповідь, заперечувати; відмовляти», що зводиться до *nеg(i) «не, ні» (підсиленої форми частки nn̥ «не»), спорідненого з лит. nègi «також не, все ж не, адже не», nègu «тс.», днн. nec «і не», стсл. нижє «тс.»;
р. болг. м. негати́в, бр. негатыў, п. negatyw, ч. negativ, слц. negatív, схв. нȅгатūв, слн. négativ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
негати́вний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
негатыў | білоруська |
негати́в | болгарська |
nec «і не» | давньонижньонімецька |
negātīvus «заперечний, негативний» | латинська |
nègi «також не, все ж не, адже не» | литовська |
негати́в | македонська |
negatyw | польська |
негати́в | російська |
нȅгатūв | сербохорватська |
negatív | словацька |
négativ | словенська |
нижє «тс.» | старослов’янська |
négatif «заперечний, негативний; негатив» (жін. р. négativе) | французька |
negativ | чеська |
-āre «давати негативну відповідь, заперечувати; відмовляти» | ? |
*nеg(i) «не, ні» (підсиленої форми частки nn̥ «не») | ? |
nègu «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України