НЕБІЖЧИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. nieboszczyk, як і ч. nebožtík, ст. nebožec «тс.», nebohý «померлий, покійний», слц. nebožtík «покійник», nebohý «померлий, покійний», вл. njebohi, нл. njabogi «тс.», утворене від ст. niebożec «покійник» (написання nieboszczyk хибне), похідного від прикметника niebogi «померлий, покійний» (первісно «який уже не має своєї частки на цьому світі») того самого походження, що й укр. [небо́гий] «бідний»;

р. ст. небожчикъ «покійник», бр. нябо́жчык «тс.»;

похідне утворення від кличної форми небоже до субстантивованого прикметника небог «бідний, нещасний» (пор. стсл. нєбожє «бідолаше», слн. [nebọže] «бідолаха», п. nieboże «тс.»), підтримане формами типу небо́жа́ (с.р.);

псл. nebogъ «бідний, нещасний» утворене з частки ne «не» і основи іменника bogъ «доля, майно, багатство», букв. «який не має частки (при поділі); який не має долі»;

р. [небо́га] «бідняк, убогий, каліка; нещасний», бр. нябо́га «племінниця; бідолаха», др. небогъ «бідний, нещасний», небогыи «тс.», п. nieboga «бідолаха», niebogi «бідний, нещасний», ч. nebohý «тс.», вл. njebožatko «бідолаха», схв. нèбог «убогий; бідний», слн. [nebọ̑g] «убогий, нещасний», стсл. нєбогъ «бідний, нещасний»;