НАЇВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
наї́вний
запозичення з французької мови, ускладнене суфіксом -н-;
фр. naїf «простий, наївний, недосвідчений» походить від лат. nātīvus «природний», утвореного від дієприкметника nātus «народжений» дієслова nāscor (*gnāscor) «народжуюся», спорідненого з genus «рід»;
р. наи́вный, бр. наі́ўны, п. вл. naiwny, ч. naivní, слц. naivný, болг. наи́вен, м. наивен, схв. нȁūван, слн. naíven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наї́вничати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наі́ўны | білоруська |
| наи́вен | болгарська |
| naiwny | верхньолужицька |
| nātīvus «природний» | латинська |
| nātus «народжений» | латинська |
| genus «рід» | латинська |
| nāscor | латинська |
| *gnāscor | латинська |
| наивен | македонська |
| naiwny | польська |
| наи́вный | російська |
| нȁūван | сербохорватська |
| naivný | словацька |
| naíven | словенська |
| naїf «простий, наївний, недосвідчений» | французька |
| naivní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України