НАЩАДКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ща́док «нащадок»
псл. sъčędъkъ, префіксальне похідне (префікс sъ-, укр. с-), утворене від čędo «дитина», отже, (букв.) «сочадок» (пор. р. собра́т);
др. съчадъкъ, п. ст. szcządek «початок або кінець, край; залишок; нащадок, (зб.) нащадки», с.-цсл. штєдиѥ «нащадки», цсл. исчѧдиѥ (иштѧдиѥ) «нащадок, дитина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наща́док
«нащадок; спадщина»
поща́док
«нешлюбна дитина»
ща́дки
«нащадки, діти; залишки; реліквії»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| съчадъкъ | давньоруська |
| szcządek «початок або кінець, край; залишок; нащадок, (зб.) нащадки» | польська |
| sъčędъkъ | праслов’янська |
| штєдиѥ «нащадки» | сербо-церковнослов’янська |
| исчѧдиѥ «нащадок, дитина» (иштѧдиѥ) | церковнослов’янська |
| čędo «дитина» | ? |
| szcządek «початок або кінець, край; залишок; нащадок, (зб.) нащадки» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України