НАЧАЛЬНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
нача́льник
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. начѧльникъ «начальник; зачинатель» утворене від начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом), похідного від начѧти «почати»;
західнослов’янські форми зазнали зближення з іменником псл. čelo «чоло»;
р. нача́льник, бр. нача́льнік, др. начальникъ, п. naczelnik, ч. слц. náčelník, вл. načolnik, болг. нача́лник, м. началник, схв. на́челнūк, слн. načêlnik;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нача́л
нача́ло
«начальство»
нача́льний
«начальницький»
начальникува́ти
нача́льницький
нача́льство
нача́льствува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нача́льнік | білоруська |
нача́лник | болгарська |
načolnik | верхньолужицька |
начальникъ | давньоруська |
началник | македонська |
naczelnik | польська |
čelo «чоло» | праслов’янська |
нача́льник | російська |
на́челнūк | сербохорватська |
náčelník | словацька |
načêlnik | словенська |
начѧльникъ «начальник; зачинатель» | старослов’янська |
náčelník | чеська |
начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом) | ? |
начѧти «почати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України