НАТУРНОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
нату́ра
ст. нату́ра (1639);
запозичення з латинської мови;
лат. nātūra «народження; природні властивості; характер; природа» пов’язане з nātus «народжений», nāscī «народжуватися»;
р. бр. болг. м. нату́ра, п. вл. нл. natura, ч. слц. nátura, схв. нату́ра, слн. natúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натураліза́ція
натуралі́зм
натуралі́ст
натуралісти́чний
натура́льний
нату́ристий
нату́ритися
«ставати впертим; ставати веселим»
нату́рний
нату́рник
«натурщик»
нату́рщик
обнату́рити
«виховати»
понату́ритися
«прив’язатися, довіритися»
принату́рити
«призвичаїти»
унату́ритися
«розвинутися фізично»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нату́ра | білоруська |
нату́ра | болгарська |
natura | верхньолужицька |
nātūra «народження; природні властивості; характер; природа» | латинська |
нату́ра | македонська |
natura | нижньолужицька |
natura | польська |
нату́ра | російська |
нату́ра | сербохорватська |
nátura | словацька |
natúra | словенська |
nátura | чеська |
nātus «народжений» | ? |
nāscī «народжуватися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України