НАСУЩНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
насу́щний
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. насѫштьнъ є калькою гр. ἐπί οὖσαν ἡμέραν«повсякденний, насущний», що виникло внаслідок злиття перших двох слів виразу ἐπὶ οσ «на поточний (букв. «існуючий») день» (стсл. на сѫштьнъ дьнь);
стсл. сѫштьнъ «існуючий» пов’язане з укр. суть;
р. насу́щный, др. насущьныи, болг. насъ́щен, м. насушен, схв. нàсушан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
насу́шний
насу́шник
«тс.»
насу́щник
«насущний хліб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насъ́щен | болгарська |
| ἐπί οὖσαν ἡμέραν «повсякденний, насущний» | грецька |
| насущьныи | давньоруська |
| насушен | македонська |
| насу́щный | російська |
| нàсушан | сербохорватська |
| насѫштьнъ | старослов’янська |
| сѫштьнъ «існуючий» | старослов’янська |
| суть | українська |
| οσ «на поточний (букв. «існуючий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України