НАСТОРОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сторч «стійма; униз головою; спідлоба»
псл. *stъr̥kati/stъr̥čati «штовхати, колоти; стирчати», пов’язане з *tъr̥kati/tъr̥čati «тс.»;
споріднене з лит. strėˊgti «застигнути, захолонути», свн. strac «тугий, розтягнутий, прямий», снн. strak (strack) «жорсткий, тугий, випрямлений»;
іє. *(s)ter(k)- «жорсткий, тугий»;
р. [сторчь] «сторч», [сторчако́м, сто́рчем, сторчко́м, сторчмя́], бр. [сторч], старчма́ «тс.», п. [stark] «кіл, вістря», sterczeć «стирчати», ч. strkati «устромляти; штовхати», слц. strkat’ «тс.», strčit’ «устромити; штовхнути», вл. stоrčić «штовхнути, пхнути», storkać «штовхати», нл. starcyś «штовхнути», starkaś, болг. стърча́ «стирчу», м. стрчи «стирчить», штрчи «тс.», схв. стр̀чати «стирчати», слн. strčáti «тс.», stŕčiti «колоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́сторцувати
«поставити сторч»
засторчи́ти
«устромити»
на-по́шторц
«тс.»
на-сто́рц
«сторч»
на́всторч
насторо́чити
насторо́шити
насторо́щити
«насторошити»
на́сто́рч
стирка́т
«стромляти»
стирка́ть
«стирчати»
стирч
«усе, що стирчить»
стирча́к
стирча́ти
стордзом
«гострим кінцем угору»
стордзува́ти
«нагромаджувати»
сторка́ч
«сторчак»
сторо́чити
«настовбурчувати»
сторо́шити
«тс.»
сторц
сто́рца
сторце́м
сторцови́й
«стоячий (комір)»
сто́рцо́м
сторцува́ти(ся)
«намагатися поставити (стати) вертикально»
сторцюва́ти
«стирчати, ставити сторч»
сторч
«підвалина в будівлі; стовп»
сторча́
«плетена з лози огорожа»
сторча́к
сторчака́
сторчако́м
сторча́н
«ніжка качана капусти»
сторча́ти
«стирчати»
сторчеви́й
«сторчовий»
сторче́м
сторчи́ти
«ставити сторч»
сто́рчки
сторчки́й
сторчкува́тий
сторчма́
сторчови́й
сторчува́ти
сторчува́тий
«тс.»
стрика́ть
«стромляти; стирчати»
стрича́ти
«стирчати»
што́рцом
«тс.»
шторцува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сторч | білоруська |
| старчма́ «тс.» | білоруська |
| стърча́ «стирчу» | болгарська |
| stоrčić «штовхнути, пхнути»«штовхати» | верхньолужицька |
| storkać «штовхнути, пхнути»«штовхати» | верхньолужицька |
| *(s)ter(k)- «жорсткий, тугий» | індоєвропейська |
| strėˊgti «застигнути, захолонути» | литовська |
| стрчи «стирчить» | македонська |
| starcyś «штовхнути» | нижньолужицька |
| starkaś «штовхнути» | нижньолужицька |
| stark «кіл, вістря»«стирчати» | польська |
| sterczeć «кіл, вістря»«стирчати» | польська |
| *stъr̥kati / stъr̥čati «штовхати, колоти; стирчати» | праслов’янська |
| *tъr̥kati / tъr̥čati «тс.» | праслов’янська |
| сторчь «сторч» | російська |
| сторчако́м | російська |
| сто́рчем | російська |
| сторчко́м | російська |
| сторчмя́ | російська |
| стр̀чати «стирчати» | сербохорватська |
| strac «тугий, розтягнутий, прямий» | середньоверхньнімецька |
| strak «жорсткий, тугий, випрямлений» (strack) | середньонижньонімецька |
| strack | середньонижньонімецька |
| strkat' «тс.»«устромити; штовхнути» | словацька |
| strčit' «тс.»«устромити; штовхнути» | словацька |
| strčáti «тс.»«колоти» | словенська |
| stŕčiti «тс.»«колоти» | словенська |
| штрчи «тс.» | українська |
| strkati «устромляти; штовхати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України