НАСТОВБУРЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сто́вбу́р «основна наземна частина дерева; [стебло Л; стовп Пі, Нед; корінь дворічної рослини Нед]»
не зовсім ясне;
можливо, результат зближення з основою стовб рефлекса псл. [*stъbъrъ], представленого у др. стоборие «ряд стовпів, колонада», болг. сто́бо́р «дощана огорожа, паркан», схв. сто̏бōр «двір», слн. stebèr (stèber) «стовп, колона; бик, опора (моста); ідол, кумир», с.-цсл. стоборъ «колона», споріднених з лит. stùburas «пень, оцупок; хребет», stãbaras «суха гілка дерева», а також лит. stãbas «стовп, ідол», лтс. stabs «тс.», stebere «обрубок хвоста», прус. stabis «камінь», дісл. stǫpull «паля; стовп», дат. staver «стовп в огорожі», двн. свн. stap «палка», днн. staf, снн. снідерл. гол. staf, дфриз. stef, дангл. stœf, дісл. stafr «тс.», дінд. stabhnā́ti «підтримує, підпирає», stabhnṓti «тс.», stámbhaḥ «стовп», гр. ἀστεμφής «твердий, міцний»;
іє. *steb(h)-/stemb(h)- «стовп, стовбур, пень»;
бр. [стаўбу́р] «стовбур, конусоподібний предмет; сторчак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відстобу́рчити
відстовбу́рчити
настобо́рчити
настобу́рчити
настовбу́рчити
одстобу́рчити
присто́вбурний
сто́вбур'я
(зб.)
стовбура́стий
стовбу́рє
«пні; качани від рослин, що стирчать на городах восени»
стовбури́на
«один стовбур»
стовбури́ння
«стовбур редьки»
стовбури́стий
стовбури́ще
стовбурі́нє
«тс.»
сто́вбурни́й
стовбуро́вий
стовбуро́м
«диба, сторч»
стовбурува́тий
стовбурча́стий
стовбу́рчати
«підійматися вгору, ставати сторч»
стовбу́рчити
«тс., наїжачувати; супити»
стовбу́рчитися
«наїжачуватися; пробиватися з-під землі (про траву та ін.); стояти, різко видаючись над чимсь; не прилягати щільно, не лежати рівно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стаўбу́р «стовбур, конусоподібний предмет; сторчак» | білоруська |
| сто́бо́р «дощана огорожа, паркан» | болгарська |
| staf | голландська |
| ἀστεμφής «твердий, міцний» | грецька |
| stœf | давньоанглійська |
| stap «палка» | давньоверхньонімецька |
| stabhnā́ti «підтримує, підпирає» | давньоіндійська |
| stabhnṓti «тс.» | давньоіндійська |
| stámbhaḥ «стовп» | давньоіндійська |
| stǫpull «паля; стовп» | давньоісландська |
| stafr «тс.» | давньоісландська |
| staf | давньонижньонімецька |
| стоборие «ряд стовпів, колонада» | давньоруська |
| stef | давньофризька |
| staver «стовп в огорожі» | датська |
| *steb(h)-/stemb(h)- «стовп, стовбур, пень» | індоєвропейська |
| stabs «тс.» | латиська |
| stebere «обрубок хвоста» | латиська |
| stùburas «пень, оцупок; хребет» | литовська |
| stãbaras «суха гілка дерева» | литовська |
| stãbas «стовп, ідол» | литовська |
| *stъbъrъ | праслов’янська |
| stabis «камінь» | прусська |
| стоборъ «колона» | сербо-церковнослов’янська |
| сто̏бōр «двір» | сербохорватська |
| stap «палка» | середньоверхньнімецька |
| staf | середньонижньонімецька |
| staf | середньонідерландська |
| stebèr «стовп, колона; бик, опора (моста); ідол, кумир» (stèber) | словенська |
| stèber | словенська |
| стовб | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України