НАРОКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
наро́ком «навмисне»
псл. narokъ «намір, призначення, назва», пов’язане з дієсловом *narekti «назвати, призначити», утвореним з префікса na- і основи *rekti «казати»;
р. [наро́к] «назва, строк; постанова, намір», [наро́ком] «навмисне», наро́чный, бр. наро́кам, др. нарокъ «мета, намір», п. ст. narokiem «навмисне», слц. nárokom, náročky «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
знаро́к
«намір, випадок»
знаро́шне
«навмисне»
знена́року
«ненароком»
назна́ро́шки
назнаро́шне
«тс.»
нарочи́тий
на́ро́чний
на́рошне
наро́шний
незна́рошний
незна́рошно
ненаро́ком
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наро́кам | білоруська |
| нарокъ «мета, намір» | давньоруська |
| narokiem «навмисне» | польська |
| narokъ «намір, призначення, назва» | праслов’янська |
| наро́к «назва, строк; постанова, намір» | російська |
| nárokom «тс.» | словацька |
| náročky «тс.» | словацька |
| наро́ком «навмисне» | українська |
| наро́чный | українська |
| *narekti «назвати, призначити» | ? |
| *rekti «казати» | ? |
| narokiem «навмисне» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України