НАРАЗ — ЕТИМОЛОГІЯ
раз «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл.) одного разу; (ст.) удар, слід від удару»
псл. razъ «удар», пов’язане чергуванням голосних з rězati «різати»;
вважається також (Skok III 115–116) похідним від raziti «разити»;
споріднене з лит. rúožas «смуга, ділянка», rė́žti «різати; ударяти», лтс. ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. ῥώξ «щілина, вузький прохід», ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», ῥάσσω (атт. ῥάττω) «зштовхую, ввергаю»;
іє. *u̯rēg’h-/u̯rōg’h- «різати»;
р. бр. болг. раз, др. разъ, п. слц. вл. нл. raz, ч. ráz «раз (при рахуванні); удар; характер», схв. ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відра́зу
враз
вра́зний
«однаковий, рівномірний»
до́раз
«зразу, зараз же; досить, доволі»
дора́зу
«зразу»
за́ра
«тепер, зараз»
зара́з
за́раз
заразі́ськи
«зараз же, негайно»
за́разічки
«зараз»
зара́зо́м
за́ре
«тепер, зараз»
зра́зу
на-разу
«спочатку»
на́ра́з
нара́зі́
«у першу мить; поки що, зараз»
одра́зу
ора́з
«враз»
рази́на
«разок»
разі́вка
«поле, зоране один раз»
разко́м
«зразу; разом»
разкува́ти
«їсти один раз на день»
ра́зно
«дружно»
разо́ви́й
«просіяний один раз через сито»
(у виразі: разо́ва́ мука́)
ра́зовий
«одноразовий»
разови́к
«артист, запрошуваний на разові виступи»
разо́к
«(зменш. від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]»
ра́зом
разува́ти
«тс.; молоти на грубе борошно Корз»
разура́зний
«постійний»
ура́з
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раз | білоруська |
| раз | болгарська |
| raz | верхньолужицька |
| ῥώξ «щілина, вузький прохід» | грецька |
| ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся» | грецька |
| ῥάττω «зштовхую, ввергаю» | грецька |
| разъ | давньоруська |
| *u̯rēg'h-/u̯rōg'h- «різати» | індоєвропейська |
| ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд» | латиська |
| rúožas «смуга, ділянка» | литовська |
| rė́žti «різати; ударяти» | литовська |
| raz | нижньолужицька |
| raz | польська |
| razъ «удар» | праслов’янська |
| rězati «різати» | праслов’янська |
| raziti «разити» | праслов’янська |
| раз | російська |
| ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці» | сербохорватська |
| raz | словацька |
| ráz «раз (при рахуванні); удар; характер» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України