НАРАДУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
заря́д «снаряд; певна кількість вибухової речовини в снаряді; кількість електрики в тілі»
запозичення з російської мови;
р. заря́д, заря́дка, заряди́ть, заряжа́ть, наря́д, перезаряди́ть, разря́д, разря́дка, разря́дник, разряди́ть, разряжа́ть, снаря́д, снаряди́ть, снаряжа́ть є похідними утвореннями від ряди́ть «робити, готувати, розпоряджатися, керувати», пов’язаного з ряд;
бр. зара́д, зара́дка, зарадзі́ць, нара́д, разра́д, разра́дка, разрадзі́ць, снара́д, болг. заря́д;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заряджа́ти
заряди́ти
заря́дка
наря́д
перезаряди́ти
розря́д
розряджа́ти
розряди́ти
розря́дка
розря́дник
снаря́д
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́д | білоруська |
| зара́дка | білоруська |
| зарадзі́ць | білоруська |
| нара́д | білоруська |
| разра́д | білоруська |
| разра́дка | білоруська |
| разрадзі́ць | білоруська |
| снара́д | білоруська |
| заря́д | болгарська |
| заря́д | російська |
| заря́дка | російська |
| заряди́ть | російська |
| заряжа́ть | російська |
| наря́д | російська |
| перезаряди́ть | російська |
| разря́д | російська |
| разря́дка | російська |
| разря́дник | російська |
| разряди́ть | російська |
| разряжа́ть | російська |
| снаря́д | російська |
| снаряди́ть | російська |
| снаряжа́ть «робити, готувати, розпоряджатися, керувати» | російська |
| ряд | російська |
| ряди́ть | російська |
ра́да
запозичено через посередництво давньопольської або давньочеської мови із середньоверхньонімецької;
свн. rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. rǣd «порада, допомога, вигода, користь», rǣdan «радити», дісл. ráð «рада, міркування; засіб», ráða «радити, домагатися», гол. rаad «рада, радник, план», гот. garēdan «заздалегідь потурбуватися», urrēdan «вигадувати», ірл. imm-rā́dim «обдумую», стсл. радити «турбуватися», нgрадити, ав. rāδaiti «лагодить», rada- «опікун, попечитель», дінд. rā́dhyati, rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється», rā́dhyatе «удається», rādhayati «робить», можливо, також осет. rād «порядок, ряд», псл. radъ, укр. рад(ий), лит. rîdyti «показувати»;
р. бр. ра́да, п. ч. слц. вл. нл. rada;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпора́ддя
«безпорадність, безпомічність»
безпора́дний
відра́дити
відра́дник
«той, що відраджує»
дора́дець
«порадник»
дора́джувати
«радити»
дора́дити
«порадити»
дора́дник
дора́дчий
дорадя́нський
зара́да
«запомога; вжиті заходи; рада»
зара́джувати
зара́дити
зара́дний
«який радить, усуває недоліки, запобіжний»
нара́да
незара́дний
«безпорадний, безпомічний»
непора́дний
обра́да
«рада; обговорення; нарада»
обра́дитися
підра́дити
«спонукати»
підрадли́вий
«обманливий»
підража́ти
«спонукати на щось порадами»
по-радя́нськи
по-радя́нському
пора́да
«рада; [порадниця Нед]»
по́ра́дець
«порадник»
пора́диця
«порадниця»
пора́дливий
«який радить»
пора́дний
«що має пораду, допомогу»
пора́дник
«радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]»
пора́дчик
«порадник, поручитель, відповідальна особа»
пора́дько
«порадник»
поража́ти
«радити, допомагати»
рада
«рада; радник, член ради»«підмова»
(XIV ст.), (1433)
радити
(1322)
ра́дити
ра́дич
«радник»
ра́дни́й
ра́дник
раднико́ва
«радниця»
радни́ця
«міська дума»
радува́ти
«радити»
ра́дця
«радник»
(заст.)
радя́нець
радяни́н
радяніза́ція
радянізува́ти
радя́нський
розра́да
розра́дник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rāδaiti «лагодить» | авестійська |
| rada- «опікун, попечитель» | авестійська |
| ра́да | білоруська |
| rada | верхньолужицька |
| rаad «рада, радник, план» | голландська |
| garēdan «заздалегідь потурбуватися» | готська |
| urrēdan «вигадувати» | готська |
| rǣd «порада, допомога, вигода, користь» | давньоанглійська |
| rǣdan «радити» | давньоанглійська |
| rā́dhyati | давньоіндійська |
| rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється» | давньоіндійська |
| rā́dhyatе «удається» | давньоіндійська |
| rādhayati «робить» | давньоіндійська |
| ráð «рада, міркування; засіб» | давньоісландська |
| ráða «радити, домагатися» | давньоісландська |
| imm-rā́dim «обдумую» | ірландська |
| ródyti «показувати» | литовська |
| rada | нижньолужицька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| rada | польська |
| radъ | праслов’янська |
| ра́да | російська |
| rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») | середньоверхньнімецька |
| rada | словацька |
| радити «турбуватися» | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| рад(ий) | українська |
| rada | чеська |
| rād «порядок, ряд» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України