НАПІЛЬНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
піл «нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною»
псл. polъ;
споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;
іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;
неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);
р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́лля
«підпілля»
запі́льний
«підпільний»
запі́льник
«підпільник»
напі́льний
(у виразі [напільна стіна] «стіна, до якої прилягає піч і піл»)
опі́лок
«обапіл»
підпі́лля
«місце, простір у приміщенні під підлогою; нелегальне становище, нелегальна діяльність»
підпі́льний
підпі́льник
пі́лка
«підстилка на підлогу, долівку»
полови́к
«килимок, що стелеться на підлогу»
полови́ця
«мостина, окрема дошка підлоги»
припо́лок
«дошка біля печі, на якій лежать дошки підлоги»
при́полок
«високий поміст у лазні, на якому паряться»
пул
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати» | англійська |
| пол «поміст, піл, нари» | білоруська |
| пол «підлога» (з рос.) | болгарська |
| spilda «дошка; таблиця; стіл» | готська |
| σφέλας «лавочка, табуреточка» | грецька |
| σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник» | грецька |
| speld «тс.» | давньоанглійська |
| spaltan «розколювати» | давньоверхньонімецька |
| phálakam «дошка, планка» | давньоіндійська |
| fjǫl «дошка» | давньоісландська |
| spjald | давньоісландська |
| speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання» | давньоісландська |
| pallr | давньоісландська |
| полъ «низ, основа, підлога» | давньоруська |
| fjæl | датська |
| spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці» | датська |
| *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати» (s)p(h)el- | індоєвропейська |
| *polъ (дісл. pallr «сходина») | індоєвропейська |
| spolium «знята шкура; руно» | латинська |
| spalten | нововерхньонімецька |
| fjel «коротка дошка» | норвезька |
| polъ | праслов’янська |
| spelanxtis «скалка, тріска» | прусська |
| пол «підлога; піл» | російська |
| spalten | середньоверхньнімецька |
| spalden | середньонижньонімецька |
| spolden «тс.» | середньонижньонімецька |
| fjöl «тс.» | шведська |
| spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України