НАПУСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
пусти́ти
псл. pustiti «робити пустим, звільняти» утворене від pustъ «пустий»;
р. пусти́ть, пуща́ть, бр. пусці́ць, др. пустити, п. puścić, puszczać, ч. pustiti, слц. pustit’, вл. pušćić, нл. pušćiś, болг. пу́щам, пу́стя, м. пушта, схв. пу̀стити, слн. pustíti, стсл. поустити, поуѱѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пуст
«місце біля села, куди випускають тварин Г; виступ даху Я»
випусток
«однолітній бичок»
ви́пустом
«вільно, без пастуха»
(про худобу, що пасеться)
ві́дпуст
«відпущення гріхів, дозвіл»
відпу́стка
відпу́щеник
відпу́ще́ння
впу́стне
«плата за вхід»
допусти́мий
допусти́ти
«дати доступ, дозволити, визнати за можливе»
допусти́тися
допусто́вий
допуще́ння
«дозвіл»
допу́щення
за́пуст
«зарість; [жива огорожа; заговини]»
за́пусти
«заговини»
на́пуст
«кара, покарання»
на́пусть
«тс.»
недо́пуст
«недопущення»
о́пуст
«шлюз; [скидка (у ціні); занепад, запущеність Ж]»
опу́ста
«занедбання, втрата; гаянка»
пере́пу́ст
«посуд, колба для перегонки горілки; зріз, половина перерізаної впоперек бочки»
пере́пустка
по́пуст
«послаблення; полегшення; [один з кінців мотузки у рибальських знаряддях; весняна повідь О]»
припу́сниця
«опора, підпорка»
припусти́мий
припусти́ти
припу́стниця
«короткі крокви на обох причілках даху»
припуща́льник
«триб у ткацькому верстаті»
припуща́ля
«деталь ткацького верстата»
припу́щення
про́пуст
«прохід, впуск, доступ, пусте місце»
пропу́стниця
«половина крокви»
пу́сти́тися
розпу́сний
розпу́сник
ро́зпуст
«відлига»
розпу́ста
розпусти́ти
«звільнити, послабити, дати волю; ліквідувати; розчинити»
розпу́стка
«вид дівочої гри на Великдень Г, Нед; емаль Нед»
розпуща́льний
«розчинний»
спустистий
«спадистий»
спуща́нка
«ковзанка»
спуща́стий
«клинуватий»
спуща́ти
«спускати»
упри́пуст
«скільки завгодно, прямо зі стогу або з іншого сховища»
(про годування тварин)
упу́ст
«шлюз»
упу́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусці́ць | білоруська |
| пу́щам | болгарська |
| пу́стя | болгарська |
| pušćić | верхньолужицька |
| пустити | давньоруська |
| пушта | македонська |
| pušćiś | нижньолужицька |
| puścić | польська |
| puszczać | польська |
| pustiti «робити пустим, звільняти» | праслов’янська |
| pustъ «пустий» | праслов’янська |
| пусти́ть | російська |
| пуща́ть | російська |
| пу̀стити | сербохорватська |
| pustit' | словацька |
| pustíti | словенська |
| поустити | старослов’янська |
| поуѱѫ | старослов’янська |
| pustiti | чеська |
пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»
псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагнати пуду
«налякати»
напропуд
«напролом, навпростець»
напу́да
«той, хто легко лякається»
напу́сти
«налякати»
о́пуд
«опудало»
опу́да
«тс.»
опу́дало
опу́дитися
«злякатися»
о́пудь
«той, хто легко лякається»
опу́жувати
«ставити опудала»
перепу́д
«переляк»
по́пуд
«потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить
«кинути»
попу́дний
«вільний, розпущений»
попу́дник
«блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско
«страховисько»
пуд
«страх»
пу́джало
«страховище»
пу́джати
«лякати»
пуди́ло
«тс.»
пу́дло
«страхопуд; опудало»
пудни́й
«страшний»
спу́да
«переляк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзіць «тс.» | білоруська |
| пъ́дя «жену, виганяю» | болгарська |
| spannan «натягувати» | давньоанглійська |
| spannan «натягувати» | давньоверхньонімецька |
| пудити «гнати» | давньоруська |
| spuôsts «пастка» | латиська |
| spándyti «тиснути» | литовська |
| spę́sti «ставити пастку» | литовська |
| пади «жене, виганяє» | македонська |
| pędzić «тс.» | польська |
| pǫditi «гнати, переслідувати» | праслов’янська |
| *pęsti | праслов’янська |
| пу́ди́ть «проганяти, лякати» | російська |
| пу́дити «лякати, гнати» | сербохорватська |
| pudit' «гнати» | словацька |
| podíti «гнати, переслідувати» | словенська |
| пѫдити «гнати» | старослов’янська |
| puditi «спонукати, підбивати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України