НАМІЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
міць «сила, міцність, могутність»
давнє запозичення з польської мови;
п. moc «сила, міць» відповідає укр. заст. міч «сила, змога», пов’язаному з могти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змо́цна
«з усіх сил»
маца́к
«силач; міцний тютюн»
місни́й
«міцний»
міснота́
міцни́й
міцни́ти
«робити, міцним, зміцнювати»
мі́цність
міцні́ти
міцні́шати
міцно́та
мосува́ти
«укріпляти»
моц
моц
«багато Ж; дуже МСБГ»
мо́ца
«тс.»
моца́к
«силач; [міцне яйце, биток; міцний тютюн Ж]»
моца́ка
«силач; міцне яйце»
моца́р
«силач; (заст.) володар Бі»
моца́рство
«могутність»
моцни́й
«тс.»
моцни́ти
«кріпити; кріпитися»
моцныи
«могутній, непохитний; правомочний»
(1434, 1436, 1440--1492)
моцуватися
«з великим зусиллям робити щось; мірятися силами»
моцъ
«спроможність, сила, чинність; збройні сили»
(1436, 1455, 1462)
моцюва́ти
«посилювати, зміцнювати; напружувати»
моцюва́тися
«моцуватися»
наміць
«дуже міцно»
не́міць
«неміч»
немоце́нний
«який перевищує сили»
обезмо́цніти
«знесиліти»
уміцня́ти
«зміцнювати»
умоцня́ти
«закріплювати, робити міцним»
умоцо́ваний
«закріплений; зміцнений»
умоцьо́вувати
«ТС.»
умоцюва́тися
«зробитися міцнішим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| moc «сила, міць» | польська |
| міч «сила, змога» | українська |
| міч «сила, змога» | ? |
| могти́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України