НАМІЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

міць «сила, міцність, могутність»

давнє запозичення з польської мови;
п. moc «сила, міць» відповідає укр. заст. міч «сила, змога», пов’язаному з могти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

змо́цна «з усіх сил»
маца́к «силач; міцний тютюн»
місни́й «міцний»
міснота́
міцни́й
міцни́ти «робити, міцним, зміцнювати»
мі́цність
міцні́ти
міцні́шати
міцно́та
мосува́ти «укріпляти»
моц
моц «багато Ж; дуже МСБГ»
мо́ца «тс.»
моца́к «силач; [міцне яйце, биток; міцний тютюн Ж]»
моца́ка «силач; міцне яйце»
моца́р «силач; (заст.) володар Бі»
моца́рство «могутність»
моцни́й «тс.»
моцни́ти «кріпити; кріпитися»
моцныи «могутній, непохитний; правомочний» (1434, 1436, 1440--1492)
моцуватися «з великим зусиллям робити щось; мірятися силами»
моцъ «спроможність, сила, чинність; збройні сили» (1436, 1455, 1462)
моцюва́ти «посилювати, зміцнювати; напружувати»
моцюва́тися «моцуватися»
наміць «дуже міцно»
не́міць «неміч»
немоце́нний «який перевищує сили»
обезмо́цніти «знесиліти»
уміцня́ти «зміцнювати»
умоцня́ти «закріплювати, робити міцним»
умоцо́ваний «закріплений; зміцнений»
умоцьо́вувати «ТС.»
умоцюва́тися «зробитися міцнішим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
moc «сила, міць» польська
міч «сила, змога» українська
міч «сила, змога» ?
могти́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України