НАЛИГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
релі́гія
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. religio «благочестя; побожність; святість; богослужіння» услід за Цицероном виводиться від *religere «знову збирати; вернутися до попередньої спроби», похідного від lego (legere) «збираю», спорідненого з гр. λέγω «тс.» (Булаховський Нариси 173–174; Бенвенист 394–398; Walde–Hofm. I 352);
менш обґрунтоване давнє зіставлення (Черных II 109; Kopaliński 831) з religāre «зв’язувати», що складається з префікса re- і дієслова ligāre «зв’язувати, з’єднувати», спорідненого з укр. злига́тися, налигати;
р. болг. рели́гия, бр. рэлі́гія, п. religia, ч. religiosní «релігійний», слц. relígia, м. религиjа, схв. рѐлūгиjа, слн. relígija;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рэлі́гія | білоруська |
рели́гия | болгарська |
λέγω «тс.» | грецька |
religio «благочестя; побожність; святість; богослужіння» | латинська |
*religere «знову збирати; вернутися до попередньої спроби» | латинська |
lego | латинська |
legere | латинська |
religāre «зв’язувати» | латинська |
ligāre «зв’язувати, з’єднувати» | латинська |
религиjа | македонська |
religia | польська |
рели́гия | російська |
рѐлūгиjа | сербохорватська |
relígia | словацька |
relígija | словенська |
злига́тися | українська |
налигати | українська |
religiosní «релігійний» | чеська |
обліга́ція
через російську і польську мови запозичено з латинської;
лат. obligātiо «зобов’язання, поручительство, зв’язаність» утворене від дієслова obligo «зв’язую, зобов’язую», яке складається з префікса ob- «об-» і дієслова ligo «в’яжу», спорідненого з алб. l’ii «в’яжу, зв’язую», укр. налига́ти, полига́ти;
р. болг. облига́ция, бр. абліга́цыя, п. obligacja, ч. obligace, слц. obligа́cia, м. схв. облига́циjа, слн. obligа́cija;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
l'ii «в’яжу, зв’язую» | албанська |
абліга́цыя | білоруська |
облига́ция | болгарська |
obligātiо «зобов’язання, поручительство, зв’язаність» | латинська |
облига́циjа | македонська |
obligacja | польська |
облига́ция | російська |
облига́циjа | сербохорватська |
obligа́cia | словацька |
obligа́cija | словенська |
налига́ти | українська |
obligace | чеська |
obligo «зв’язую, зобов’язую» | ? |
ob- «об-» | ? |
ligo «в’яжу» | ? |
полига́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України