НАКЛЕПУ — ЕТИМОЛОГІЯ
клепа́ти
псл. klepati;
слово звуконаслідувального походження, споріднене з лит. klàpterėti «стукнути, грюкнути», лтс. klapstêt, klapškêt «стукати, торохтіти»;
пов’язання з лит. plàkti «бити, клепати», як і відрив ч. klepati «робити наклепи» (Machek ESJČ 254–255) менш обґрунтоване;
р. клепа́ть «клепати», бр. кляпа́ць «тс.», др. клепати «звинувачувати», п. вл. klepać «клепати», ч. klepati, слц. klepat’, нл. klepaš «тс.», болг. кле́пя «клепаю», м. клепа «клепає», схв. кле́пати, слн. klépati «тс.», стсл. КЛЕПАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вклепа́тися
«потрапити в неприємне становище, помилитися»
за́кле́пка
закле́почний
закле́пувальний
клеп
«поклепана частина коси»
клепа́йло
«хто клепле»
клепа́к
«дошка, на якій клепають шкіру»
клепа́лка
клепа́ло
клепа́льний
клепа́льник
клепач
«молоток Г; наклепник Я»
клепе́ць
«молоток»
клепи́сько
«тік у стодолі»
клепи́шко
«тс.»
клепта́ти
«багато балакати»
клепті́ти
«тс.»
надкле́пка
наклеп
на́кле́пка
накле́пник
окле́панець
«околот»
о́кле́пок
«тс.»
перекле́пка
по́клеп
«наклеп»
покле́пник
при́кле́пка
розкле́пка
розкле́пник
скле́пка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кляпа́ць «тс.» | білоруська |
| кле́пя «клепаю» | болгарська |
| klepać «клепати» | верхньолужицька |
| клепати «звинувачувати» | давньоруська |
| klapstêt | латиська |
| klapšḳêt «стукати, торохтіти» | латиська |
| klàpterėti «стукнути, грюкнути» | литовська |
| plàkti «бити, клепати» | литовська |
| клепа «клепає» | македонська |
| klepaš «тс.» | нижньолужицька |
| klepać «клепати» | польська |
| klepati | праслов’янська |
| клепа́ть «клепати» | російська |
| кле́пати | сербохорватська |
| klepat' | словацька |
| klépati «тс.» | словенська |
| клепати | старослов’янська |
| klepati «робити наклепи» | чеська |
| klepati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України