НАКАЗА — ЕТИМОЛОГІЯ
на́каз «пошесть на худобу»
запозичення зі словацької мови;
слц. [nákaz] «зараза, інфекція», nákaza, як і ч. nákaza «тс.», пов’язане з nakazit’ (ч. nakaziti) «заразити», похідним від kazit’ (ч. kaziti) «псувати», спорідненого з укр. [кази́ти] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нака́за
«простуда (у худоби)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nákaz «зараза, інфекція» | словацька |
| nákaza | словацька |
| кази́ти «тс.» | українська |
| nákaza «тс.» | чеська |
| nakaziti «заразити» | чеська |
| kaziti «псувати» | чеська |
| nakazit' | чеська |
| kazit' | чеська |
| nakazit' | чеська |
| kazit' | чеська |
| nakazit' | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України