НАДІЯМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
наді́я
псл. naděja, похідне від основи інфінітива naděti (nadějati) «накладати, покладати», утвореного за допомогою префікса na- від дієслова děti «класти»;
р. наде́яться, бр. надзе́я, др. надѣятися, п. nadzieja, ч. naděje, слц. nádej, вл. nadźijа, nadźeć so, нл. naźeja, naźeś se, болг. наде́я се, м. [надея] «надія», схв. на́дати се, слн. nádejati se;
Фонетичні та словотвірні варіанти
знена́дійки
«зненацька»
надіва́тися
«надіятися»
наді́йний
наді́йсь
«мабуть, певно»
наді́сь
«тс.»
наді́ятися
обезнаді́яти
обнаді́яти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надзе́я | білоруська |
| наде́я се | болгарська |
| nadźijа | верхньолужицька |
| nadźeć so | верхньолужицька |
| надѣятися | давньоруська |
| надея «надія» | македонська |
| naźeja | нижньолужицька |
| naźeś se | нижньолужицька |
| nadzieja | польська |
| naděja | праслов’янська |
| naděti «класти» | праслов’янська |
| nadějati | праслов’янська |
| na- | праслов’янська |
| děti | праслов’янська |
| наде́яться | російська |
| на́дати се | сербохорватська |
| nádej | словацька |
| nádejati se | словенська |
| naděje | чеська |
Наді́я (жіноче ім’я)
калька р. Наде́жда, запозиченого, як і болг. Наде́жда, з церковнослов’янської мови;
цсл. Надєжда є калькою гр. Ἐλπίς, -ίδος, власного жіночого імені, утвореного на основі іменникаἐλπίς «надія»;
бр. Надзе́я;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Наде́жда
На́дя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Надзе́я | білоруська |
| Наде́жда | болгарська |
| Ἐλπίς | грецька |
| Έϑιίδος | грецька |
| Наде́жда | російська |
| Надєжда | церковнослов’янська |
| ἐλπίς «надія» | ? |
дої́ти
псл. dojiti «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних pojiti «поїти», gojiti «гоїти» (Sławski І 152–153; Trautmann 51);
споріднене з лтс. dêt, dêju «ссати», dêls «син», dêle «п’явка», дінд. dháyati «ссе», вірм. diem «ссу», осет. dœjun «ссати», гот. daddjan «тс.», двн. tâen (‹герм. *dējan) «годувати груддю», дшв. día «ссати», а також з дінд. dhḗnā, dhēnúḥ «дійна корова», ав. daēnu «жінка», лат. fēmina «тс.», felare «годувати груддю», fīlius «син», гр. ϑήσατο «він ссав», лит. pirm-dėle «корова, що вперше отелилася»;
іє. *dhē(i)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *děva, *dětę, укр. ді́ва, дитя́;
р. дои́ть, бр. даі́ць, др. доити «годувати груддю», п. doić «доїти», ч. dojiti, слц. dojiť, вл. [dójić], dejić, нл. dojś «тс.», полаб. düiě «доїть», болг. доя́ «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дòjати, слн. dojíti «тс.», стсл. доити «годувати груддю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дій
«надій»
виді́йник
«той, хто відкуповує молоко»
дівни́ця
«дійниця»
дій
«доїння, надій»
дійво́
«доїння»
ді́йво
«надій; молоко»
ді́йка
ді́йливо
«тс.»
ді́йло
«тс.; місце для доїння»
ді́йна́
(прикм. жін. р.)
дійна́рка
«загорода, де доять корів»
дійни́к
«дійна худоба; дійниця»
дійни́ця
дійня́к
«дійна худоба»
доїльний
дої́льниця
«доярка»
до́йна
«тс.»
дойни́к
«дійна худоба»
дойни́ця
«дійниця»
дойня́к
«дійна худоба»
дойня́чка
«дійна корова»
дойо́к
«дійка»
дойо́нка
«дійниця»
дою́н
«надій»
(?)
доя́нка
доя́р
доя́рко
наді́й
неді́йка
«корова, що не доїться»
переді́й
поді́й
розді́й
уді́й
уді́йний
уді́йність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daēnu «жінка» | авестійська |
| даі́ць | білоруська |
| доя́ «доїти; годувати груддю» | болгарська |
| dójić | верхньолужицька |
| dejić | верхньолужицька |
| diem «ссу» | вірменська |
| daddjan «тс.» | готська |
| ϑήσατο «він ссав» | грецька |
| tâen «годувати груддю» (‹герм. *dējan) | давньоверхньонімецька |
| dháyati «ссе» | давньоіндійська |
| dhḗnā | давньоіндійська |
| доити «годувати груддю» | давньоруська |
| día «ссати» | давньошведська |
| *dhē(i)- «ссати, годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «тс.» | латинська |
| dêt | латиська |
| pirm-dėle «корова, що вперше отелилася» | литовська |
| дои «доїти» | македонська |
| dojś «тс.» | нижньолужицька |
| düiě «доїть» | полабська |
| doić «доїти» | польська |
| dojiti «тс.» | праслов’янська |
| *děva | праслов’янська |
| дои́ть | російська |
| дòjати | сербохорватська |
| dojiť | словацька |
| dojíti «тс.» | словенська |
| доити «годувати груддю» | старослов’янська |
| ді́ва | українська |
| dojiti | чеська |
| pojiti «поїти» | ? |
| gojiti «гоїти» | ? |
| dêju «ссати» | ? |
| dêls «син» | ? |
| dêle «п’явка» | ? |
| dœjun «ссати» | ? |
| dhēnúḥ «дійна корова» | ? |
| felare «годувати груддю» | ? |
| fīlius «син» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України