НАДЯГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
надечи́ «намотати (куделю)»
очевидно, пов’язане з [надега́ти] «втягувати (нитку в голку)», як [бі́чи] «бігти» з бі́гати;
менш переконливе з фонетичних міркувань зіставлення (Желехівський) з надяга́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надега́ти «втягувати (нитку в голку)» | українська |
| бі́чи «бігти» | українська |
| бі́гати | українська |
| надяга́ти | українська |
о́дяг
очевидно, результат контамінації слів о́діж, одіва́ти і [дя́га] «щось велике, важке, роздуте», [дяг] «смужка лика»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдя́ганка
«одяг»
вдяга́ти
вдягну́ти
вдягти́
задяга́ти
задягно́
«одягнувшись»
задягну́ти
зо́дяга
«одяг»
зодяга́ти
зодягни́й
«добре одягнений»
зодягну́ти
зодягти́
надяга́ти
надягну́ти
надягти́
неодя́гний
«погано одягнений»
одя́га
«одяг»
одяга́ло
«одяг; [ковдра, покривало]»
одяга́нка
«одяг»
одяга́ння
«костюм»
одяга́ти
одя́глий
«одягнений»
одягни́й
«добре одягнений; ошатний»
пере́вдяг
«переодягання; одяг, у який хтось переодягнувся»
передя́г
«переодягання»
передяга́ти
передягну́ти
передягти́
переодяга́ти
переодягну́ти
переодягти́
приодяга́ти
приодягну́ти
приодягти́
роздяга́лка
роздяга́льний
роздяга́льник
роздяга́льня
роздяга́ти
роздягну́ти
роздягти́
удяга́ло
«верхній одяг з рукавами»
удя́ганка
«тс.»
удяга́ти
удягну́ти
удягти́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́діж | ? |
| одіва́ти «щось велике, важке, роздуте» | ? |
| дяг «смужка лика» | ? |
| дя́га «щось велике, важке, роздуте» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України