НАДИХ — ЕТИМОЛОГІЯ

ди́хати

псл. dyxati (*dyxajǫ) є формою ітеративу до dъxnǫti (аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.), яке походить з давнішого *dus-, що має нульовий ступінь вокалізму при іє. *dves-;
найближчими відповідниками є лит. dūsúoti «дихати», dūseti «тс.»;
інший ступінь вокалізму в цьому корені виступає в укр. дух;
р. отдыха́ть, вздыха́ть, дыша́ть, бр. ды́хаць, др. дыхати, п. вл. dychać, ч. dýchati, слц. dýchať, нл. dychaś, полаб. doixa (=dyxajetь), болг. ди́хам, м. дише «дихає», схв. дùхати, слн. díhati, стсл. дыхати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бездиха́нний
вдих
вдиха́льний
вдиха́ти
ви́дих
видиха́льний
видиха́ти
віддих «дихання; [відпочинок]»
відди́ха «відпочинок»
віддиха́ти «дихати; відпочивати»
диики́ «бронхи»
диини́ця «тс.»
дих «вдих»
ди́хави́ця «астма, задишка; запал (у коней); болотиста місцевість»
дихави́чний «хворий, що страждає задишкою; хворий на запал (про коней)»
ди́хавка «тім’ячко у малої дитини; западина перед стегном у тварини; [гортань МСБГ]»
ди́хало «дихальне горло»
дихальний
ди́хальце «отвір, що служить для дихання (у комах)»
диха́н «тварина»
ди́хи «частина тулуба від ребер до сідничних кісток Г; западини по боках у тварин Ж»
дихну́ти
дихови́й
ди́шиця «трахея»
ди́шка «дихальне горло Я; бронхи Ж»
дишний «дихальний»
ди́шник «трахея»
за́дих «астма»
зади́ханий
задиха́ти «тхнути чимось»
зади́ха́тися
зади́хливий
зади́шка
зади́шкуватий
зади́шливий
здих «загибель; дохлятина»
здиха́нка «видих; зітхання»
здиха́ння «тс.»
здиха́ти «дохнути, гинути (про тварин); [зітхати]»
зди́хатися «позбавитися»
здихля́ «квола істота»
здихля́чина «дохлятина»
здихови́читися «задихнутися» (про коня)
зідха́ти «зітхати»
на́дих «натхнення; дихання, повів»
надиха́ти «давати натхнення»
оди́шка
пави́здіхало «людина, що страждає задишкою»
переди́х
переди́шка
по́дих
подиха́ти «здихати; віяти (про вітерець)»
при́дих
придиха́тися «мати неприємний запах»
придихо́вий
про́дих
продиха́ти
проди́хатися
продихо́вий
про́дишки «продуховини»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ды́хаць білоруська
ди́хам болгарська
dychać верхньолужицька
дыхати давньоруська
*dves- індоєвропейська
dūsúoti «дихати» литовська
дише «дихає» македонська
dychaś нижньолужицька
doixa (=dyxajetь) полабська
dychać польська
dyxati (*dyxajǫ)(аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.) праслов’янська
отдыха́ть російська
дùхати сербохорватська
dýchať словацька
díhati словенська
дыхати старослов’янська
дух українська
вздыха́ть українська
дыша́ть українська
dýchati чеська
*dus- ?
dūseti «тс.» ?

надиха́ти «збуджувати натхнення»

запозичення з польської мови;
п. natchnąć, natchnienie, утворені з префікса na- і основи дієслова tchnąć, що продовжує давнішу форму dъxnǫti «дихнути», є, як і ч. nadchnouti, nadšení, кальками лат. inspīro «надихаю», inspīrātio «натхнення», утворених з префікса in- «в-, на-» і основи дієслова spīro «дихаю»;
латинські форми є, очевидно, в свою чергу, кальками гр. ἐμπνέω (ἐμπνείω)«надуваю, надихаю», ἔμπνοια «дихання, натхнення», до яких зводиться як калька і стсл. (въ)дъхновєниѥ, р. вдохнове́ние (Шанский ЭСРЯ І 3, 32);
форми надиха́ти, надихну́ти, на́дих утворені як власне українські варіанти – кальки до запозичених форм;
бр. натхні́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

на́дих «натхнення»
надихну́ти
натхне́нний
натхне́нник
натхне́ння
натхну́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
натхні́ць білоруська
ἐμίίπνέω «надуваю, надихаю» (ἐμπνείω) грецька
ἔμΉπνοια «дихання, натхнення» грецька
inspīro «надихаю» латинська
inspīrātio «натхнення» латинська
in- «в-, на-» латинська
spīro «дихаю» латинська
natchnąć польська
natchnienie польська
na- польська
dъxnǫti «дихнути» польська
tchnąć польська
tchnąć польська
вдохнове́ние російська
(въ)дъхновєниѥ старослов’янська
надиха́ти українська
надихну́ти українська
на́дих українська
nadchnouti чеська
nadšení чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України