НАДИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́хати
псл. dyxati (*dyxajǫ) є формою ітеративу до dъxnǫti (аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.), яке походить з давнішого *dus-, що має нульовий ступінь вокалізму при іє. *dves-;
найближчими відповідниками є лит. dūsúoti «дихати», dūseti «тс.»;
інший ступінь вокалізму в цьому корені виступає в укр. дух;
р. отдыха́ть, вздыха́ть, дыша́ть, бр. ды́хаць, др. дыхати, п. вл. dychać, ч. dýchati, слц. dýchať, нл. dychaś, полаб. doixa (=dyxajetь), болг. ди́хам, м. дише «дихає», схв. дùхати, слн. díhati, стсл. дыхати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездиха́нний
вдих
вдиха́льний
вдиха́ти
ви́дих
видиха́льний
видиха́ти
віддих
«дихання; [відпочинок]»
відди́ха
«відпочинок»
віддиха́ти
«дихати; відпочивати»
диики́
«бронхи»
диини́ця
«тс.»
дих
«вдих»
ди́хави́ця
«астма, задишка; запал (у коней); болотиста місцевість»
дихави́чний
«хворий, що страждає задишкою; хворий на запал (про коней)»
ди́хавка
«тім’ячко у малої дитини; западина перед стегном у тварини; [гортань МСБГ]»
ди́хало
«дихальне горло»
дихальний
ди́хальце
«отвір, що служить для дихання (у комах)»
диха́н
«тварина»
ди́хи
«частина тулуба від ребер до сідничних кісток Г; западини по боках у тварин Ж»
дихну́ти
дихови́й
ди́шиця
«трахея»
ди́шка
«дихальне горло Я; бронхи Ж»
дишний
«дихальний»
ди́шник
«трахея»
за́дих
«астма»
зади́ханий
задиха́ти
«тхнути чимось»
зади́ха́тися
зади́хливий
зади́шка
зади́шкуватий
зади́шливий
здих
«загибель; дохлятина»
здиха́нка
«видих; зітхання»
здиха́ння
«тс.»
здиха́ти
«дохнути, гинути (про тварин); [зітхати]»
зди́хатися
«позбавитися»
здихля́
«квола істота»
здихля́чина
«дохлятина»
здихови́читися
«задихнутися»
(про коня)
зідха́ти
«зітхати»
на́дих
«натхнення; дихання, повів»
надиха́ти
«давати натхнення»
оди́шка
пави́здіхало
«людина, що страждає задишкою»
переди́х
переди́шка
по́дих
подиха́ти
«здихати; віяти (про вітерець)»
при́дих
придиха́тися
«мати неприємний запах»
придихо́вий
про́дих
продиха́ти
проди́хатися
продихо́вий
про́дишки
«продуховини»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ды́хаць | білоруська |
ди́хам | болгарська |
dychać | верхньолужицька |
дыхати | давньоруська |
*dves- | індоєвропейська |
dūsúoti «дихати» | литовська |
дише «дихає» | македонська |
dychaś | нижньолужицька |
doixa (=dyxajetь) | полабська |
dychać | польська |
dyxati (*dyxajǫ)(аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.) | праслов’янська |
отдыха́ть | російська |
дùхати | сербохорватська |
dýchať | словацька |
díhati | словенська |
дыхати | старослов’янська |
дух | українська |
вздыха́ть | українська |
дыша́ть | українська |
dýchati | чеська |
*dus- | ? |
dūseti «тс.» | ? |
надиха́ти «збуджувати натхнення»
запозичення з польської мови;
п. natchnąć, natchnienie, утворені з префікса na- і основи дієслова tchnąć, що продовжує давнішу форму dъxnǫti «дихнути», є, як і ч. nadchnouti, nadšení, кальками лат. inspīro «надихаю», inspīrātio «натхнення», утворених з префікса in- «в-, на-» і основи дієслова spīro «дихаю»;
латинські форми є, очевидно, в свою чергу, кальками гр. ἐμπνέω (ἐμπνείω)«надуваю, надихаю», ἔμπνοια «дихання, натхнення», до яких зводиться як калька і стсл. (въ)дъхновєниѥ, р. вдохнове́ние (Шанский ЭСРЯ І 3, 32);
форми надиха́ти, надихну́ти, на́дих утворені як власне українські варіанти – кальки до запозичених форм;
бр. натхні́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́дих
«натхнення»
надихну́ти
натхне́нний
натхне́нник
натхне́ння
натхну́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
натхні́ць | білоруська |
ἐμίίπνέω «надуваю, надихаю» (ἐμπνείω) | грецька |
ἔμΉπνοια «дихання, натхнення» | грецька |
inspīro «надихаю» | латинська |
inspīrātio «натхнення» | латинська |
in- «в-, на-» | латинська |
spīro «дихаю» | латинська |
natchnąć | польська |
natchnienie | польська |
na- | польська |
dъxnǫti «дихнути» | польська |
tchnąć | польська |
tchnąć | польська |
вдохнове́ние | російська |
(въ)дъхновєниѥ | старослов’янська |
надиха́ти | українська |
надихну́ти | українська |
на́дих | українська |
nadchnouti | чеська |
nadšení | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України