НАДИМАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́мати «дути міхом»
псл. dymati є ітеративною формою до dǫti «дути», dьmǫ «дму» з часокількісним чергуванням голосних у корені;
р. [надыма́ть] «надувати», п. вл. dymać «дути», ч. dýmati, нл. dymaś «тс.», схв. нади́мати се «роздуватися, набухати», слн. nadímati se «тс.», стсл. надымати сѧ «надуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ди́мавка
«ручка у ковальського міха або водяного насоса»
ди́мало
«міхур»
дима́ч
«міхи»
дими́нець
«пухлина»
ди́миниці
«тс.»
ди́миниця
«нарив»
дімени́ця
«тс.»
зади́мка
«заметіль»
нади́ми
«пахова грижа»
роздима́нчик
«сарафанчик»
(?)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dymać «дути» | верхньолужицька |
| dymaś «тс.» | нижньолужицька |
| dymać «дути» | польська |
| dymati є ітеративною формою до dǫti «дути» | праслов’янська |
| надыма́ть «надувати» | російська |
| нади́мати «роздуватися, набухати» | сербохорватська |
| nadímati se «тс.» | словенська |
| надымати сѧ «надуватися» | старослов’янська |
| dýmati | чеська |
| dьmǫ «дму» | ? |
ду́ти (дму)
псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдима́ти
видима́ти
ви́дма
«піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель
«порожній горіх»
ду́тий
ду́тик
«щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися
«сердитися»
ду́тка
«бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий
«порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми
«пахова грижа»
обде́мкуватий
«повний»
обде́мок
«той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти
«здувати»
(про живіт)
оду́тлий
подима́ти
«повівати»
(про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуць (дму) | білоруська |
| dhámati «дме» | давньоіндійська |
| дути (дъму) | давньоруська |
| *dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» | індоєвропейська |
| dùmti | литовська |
| dumun «дути, курити» | осетинська |
| dåmě «дме» | полабська |
| dąć (dmę) | польська |
| dǫti | праслов’янська |
| duti | праслов’янська |
| dumsle «сечовий міхур» | прусська |
| дуть | російська |
| ду́ти (дмȇм) | сербохорватська |
| dimpfen «парувати, курити» | середньоверхньнімецька |
| дѫти | старослов’янська |
| дъмѫ | українська |
| douti | чеська |
| dmouti | чеська |
| dmu | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dujǫ | ? |
| dumiù «дути, віяти» | ? |
| також | ? |
| дму | ? |
| ду́ти (дмȇм) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України